Взяти інтерв’ю в Бориса Гулька, голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зізнаюся, було нелегко. Занадто щільний у Бориса Івановича сьогодні графік роботи. І це не дивно, адже один із трьох судів касаційної інстанції держави, який він очолює — у вирі складної судової реформи. Зрозуміти її суть, дещо підняти лаштунки і заглянути в найближче майбутнє, яке чекає, в тому числі, й судочинство Хмельниччини, й було нашою метою.

— 2 червня 2016 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та імплементаційний до нього Закон «Про судоустрій і статус суддів», які є основою для подальшого реформування судової системи. Як ви, Борисе Івановичу, оцінюєте запроваджені зміни?
— Із того, скільки має   бути судових інстанцій, яку роль та повноваження візьме на себе Верховний суд України, тривала, як ви знаєте, активна дискусія.
На сьогодні ці питання законодавцем вирішені. Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», запроваджено триланкову судову систему: вищі спеціалізовані суди та Верховний суд України     ліквідуються. Касаційною інстанцією буде Верховний суд, у якому працюватиме не більше двохсот суддів. У складі Верховного суду діятимуть Велика палата Верховного суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд та Касаційний цивільний суд.
Я погоджуюся з тим, що оптимальною є така побудова судової системи, при якій перевирішення справ, по суті, має бути покладено на одну групу касаційних судів Верховного суду, а нагляд за одноманітністю судової практики — на особливий Верховний суд (Велика палата).
Отримавши повноваження касаційної інстанції, новий Верховний суд зможе ефективно виконувати функцію уніфікації судової практики за допомогою процесуальних засобів. Ними є, звісно, самі рішення цього суду, ухвалені за результатами розгляду касаційної скарги. В них буде, за потреби, відображатися прецедентна судова практика, тобто встановлюватися зразок поведінки суддів у аналогічних ситуаціях.
Сподіваюся, що прийняті законодавчі норми покращать доступ до правосуддя, підвищать його ефективність, відновлять довіру до судів. А в недалекому майбутньому сформують високопрофесійний, незалежний суддівський корпус.
Водночас можна прогнозувати, що на  початковому етапі новий Верховний суд зіткнеться з проблемою надмірного навантаження. На його розгляд надійдуть справи, які не  встигнуть розглянути нинішні Верховний і вищі спеціалізовані суди України. А навантаження на суддів, зокрема ВССУ, скажу вам, сьогодні надзвичайне. Щомісяця судді судової палати з розгляду цивільних справ розглядають майже 130 справ, судді судової палати з розгляду кримінальних справ — близько 40 проваджень.
— Борисе Івановичу, нас, природно, найбільше цікавить контекст рідної області. Яких змін слід очікувати місцевим судам?
— Норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», передбачають створення місцевих окружних судів замість районних. Водночас створюються місцеві господарські та місцеві адміністративні суди.
Щодо їх повноважень, то місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи та справи про адміністративні правопорушення, місцеві господарські – справи у сфері господарських правовідносин, місцеві адміністративні —
справи адміністративної юрисдикції.
На мою думку, такий підхід дасть можливість зменшити навантаження на місцеві загальні суди.
Однак ці зміни не настануть настільки швидко, як зміни, що стосуються вищих органів судової влади. Так, як відомо, закон передбачає утворення місцевих окружних судів замість районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів. Можу зробити припущення, що здебільшого це не призведе до докорінної зміни судової системи, однак розв’яже окремі проблеми, пов’язані з необхідністю певної оптимізації судів, розташованих здебільшого в малонаселених районах. З-поміж іншого, сподіваюся, така реформа зменшить навантаження на суддів й підніме якість та ефективність правосуддя.
— Яким чином відбудеться формування суддівських кадрів нового Верховного суду? З якими проблемами, на вашу думку, можуть зіштовхнутися адвокати та науковці, які обіймуть посади суддів Верховного суду?
— На сьогодні Вища кваліфікаційна комісія оголосила конкурс для зайняття 120 посад суддів Верховного суду та затвердила порядок його проведення. Позитивним, на мій погляд, є те, що критеріями для кандидатів послужать однаковою мірою професійні та, так би мовити, загальнолюдські риси.
Щодо проблем, з якими можуть зіштовхнутися адвокати та науковці, то необхідно зважати на те, що Верховний суд є судом касаційної інстанції, який здійснює функцію перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій лише з питання права. Ефективна реалізація цієї функції передбачає необхідність поглибленого розуміння особливостей здійснення своїх повноважень. Саме тому, на мою думку, можна прогнозувати, що адвокати та науковці, які обіймуть посади суддів Верховного суду, принаймні на першому етапі стикнуться з проблемою відсутності, власне, суддівського досвіду, який, на жаль, неможливо компенсувати навіть досконалою правовою компетентністю.
 Разом із тим, на мій погляд, зазначений фактор можна оцінювати по-різному, оскільки відсутність суддівського досвіду може забезпечити привнесення у практику Верховного суду нового бачення щодо розв’язання окремих проблем, у тому числі й неоднакової судової практики. Варто також зважати, що судова система ніколи не була закрита від таких представників юридичних професій, як адвокати та науковці.
— Борисе Івановичу, як ви оцінили б якість роботи Апеляційного суду Хмельницької області?
—  Одним із показників, що характеризують якість здійснення правосуддя, є показник скасованих судових рішень та дотримання розумних строків розгляду справ. У цьому контексті зазначу, що показники діяльності Апеляційного суду Хмельницької області по перегляду рішень у цивільних і кримінальних справах, ухвалених судами першої інстанції цієї області, є середніми по Україні. Приблизно середніми є й показники скасування ВССУ рішень судів першої та апеляційної інстанцій Хмельницької області. Водночас зауважу, що однією з основних проблем, характерних на сьогодні, є значний показник скасування у кримінальних справах, який не зазнає істотних змін щонайменше впродовж останніх трьох років. Тож значну увагу слід приділити причинам скасування судових рішень та унеможливити відповідні недоліки в майбутньому.
Щодо строків розгляду справ, то тут особливих нарікань немає, оскільки кожна справа розглядається в залежності від визначених європейською практикою критеріїв дотримання розумних строків.
Маю велику надію, що в подальшому показники роботи Апеляційного суду Хмельницької області будуть лише покращуватися.