Цьогорічного червня Сергію Кобильняку із Соколівки, що на Ярмолинеччині, виповнилося 34.  З перших днів російсько-української війни щирий патріот, справжній чоловік боронив Україну. Приїздив додому у короткотермінові відпустки, і знову рушав у те пекло, до побратимів, вирушав, аби наблизити такий довгоочікуваний мир. Янгол-охоронець і щирі материнські молитви зуміли вберегти від смерті там, на нулі. Хоча двічі боєць був контужений.

Він приїхав у чергову відпустку. Ненадовго. Проте, виявилося – назавжди. Підступний коронавірус обірвав молоде життя у самісінькому його розквіті.
Односельці характеризують Сергія лише з позитивного боку: справжній, товариський, неконфліктний, завжди готовий прийти на допомогу, напрочуд добрий.  Він зростав у хорошій простій селянській родині. Батько рано пішов у засвіти, залишивши дружину з трьома дітьми. У Сергія є дві старші сестри. Свою сім’ю чоловік ще не встиг створити – проклята війна внесла суттєві корективи у життя справжнього Героя України, який героїчними вчинками назавжди вкарбував своє ім’я в історію безсмертя. Строкову службу юнак проходив у морфлоті, свого часу працював на митниці, розповідає діловод Соколівського старостинського округу Інна Мамчур. А з перших днів війни пішов на фронт – кодекс честі справжнього мужчини не дозволяв вчинити по-іншому. Про війну не розповідав. Проте промовистими є нагороди мужнього бійця.
Тепер він оберігає Україну у небесному строю, з такими ж мужніми, хоробрими, справжніми.