Нещодавно виповнилося 60 років спільного подружнього життя Клавдії Марківни та Віктора Тимофійовича Марчуків із села Москалівка, що на Ярмолинеччині. Проте святкування діамантового ювілею з дітьми, онуками, правнуками, найріднішими вирішили відкласти до нашої Перемоги над ворогом.
У 1944-ому батько Віктора Марчука загинув на фронті. І одне лише слово «війна» з тих пір викликало у нього асоціації, пов’язані з втратою і болем.
– Не до веселощів зараз, коли гинуть наші захисники, коли відбирає війна життя найкращих українців, – каже 86-річний чоловік. – Та ми знаємо, що наші хлопці, наші Збройні сили можуть творити дива.
– Не віриться, що за спиною вже 60 років нашого подружнього життя, – додає Клавдія Марківна. – Збігли вони дуже швидко. Сьогодні часто згадуємо молодість, наше село у минулі роки.
Жили дуже дружно. І хто хату будував, хто весілля чи проводи в армію влаштовував, мабуть, усе село збиралося. Допомагали одне одному, толокою, як кажуть, все робили. О, на скількох весіллях я куховарила! Любила готувати і завжди з радістю йшла на поміч людям.
І справді, у Москалівці подружжя Марчуків знають як дуже трудолюбивих людей. Віктор Тимофійович працював завскладом тракторного парку, Клавдія Марківна, як і більшість сільських жінок, – у буряковій ланці, було, що й хліб пекла для потреб колгоспу.
У домашньому господарстві Марчуки тримали кілька корів, свиней, птицю і ще донедавна всьому цьому давали лад. Проте здоров’я, на жаль, підводить, і дорослі вже діти – Тимофій, Галина, Валентина – наполягали, щоб батьки нарешті більше дбали про себе, більше часу відпочивали, спілкувалися з онуками та правнуками.
– То ми й послухали, залишили лише кури на господарстві. Город, слава Богу, ще удвох посапали, – каже 83-річна Клавдія Марківна. – А діти приїздять – за іншу роботу візьмуться. Ми так звикли – все життя трудитися. Може, й сили вже не ті, а все одно тягне і до хліва, і на город, – сміється вона.
– Думаю, кожен сільський житель повинен займатися домашнім господарством. По-перше, отримуєш задоволення від того, що виростив, виплекав своїми руками. По-друге, рух – то життя. Посильна фізична праця – завжди на користь людині, – каже Віктор Тимофійович. – А для довгого сімейного життя потрібна злагода та взаєморозуміння. Відчуття того, що ти потрібен рідним, що тобою дорожать. Тож усім добрим людям ми зичимо діждатися таких, як у нас, поважних ювілеїв і, головне, – відзначати їх у мирі та радості.
Gismeteo 
