— У цьому я переконувалася не раз. А після тієї біди, що спіткала мене нещодавно, молю Бога за здоров’я кожного, хто допоміг, — розповідає 83-річна Діна Максимівна Побережна, жителька села Боднарівка на Ярмолинеччині. — Якби була одна в своєму нещасті, то, думаю, пережити його не змогла.

Того дня Діна Максимівна, як і зазвичай, раненько подалася на город. Неспішно сапала грядки, полола бур’яни. На городі роботи вистачає. А вона й не бачить для себе кращого заняття. Добре, не раз казала, що має ще сили рухатися, потроху працювати.
А коли вже сонце скотилося у післяобідню пору, старенька вирішила перепочити, рушила до хати. Вже біля порогу побачила, як із кватирки клубочиться дим. Відчинила двері — і мало не зомліла, бо й звідти війнуло їдким чорним димом…
Це згодом вогнеборці, які прибудуть на місце, повідомлять, що пожежа виникла внаслідок короткого замикання, через що навіть лічильник розплавився. Та поки на її крик збігалися сусіди, вогонь нещадно «з’їдав» усе, що траплялося на його шляху.
— Дві кімнатки вигоріли повністю. І холодильник, і телевізор, і меблі, і диван, і килими — словом, все знищив, — зі сльозами пригадує той день пенсіонерка. — А моя племінниця Таня незадовго до цього і хату побілила, і двері пофарбувала, навела такий порядок, що аж душа раділа.
Я давно втратила чоловіка, двох синів. Мала четверо сестер та брата, а лишилася одна, як стеблиночка. Добре, що Таня мною опікується, — додає жінка.
Після пожежі, розповідає вона, майже всю оселю довелося відновлювати. А на це, зрозуміло, потрібні були чималі кошти. Виручили милосердні люди, яких ця біда не залишила байдужими. Серед них — представники «Аграрної компанії 2004», односельці.
— Сьогодні я знову живу в чистоті, затишку. Моя племінниця разом з донькою та невісткою навели тут такий порядок. І я плачу вже від щастя, що лихо, яке мене спіткало, позаду, що живу в нормальних умовах. Спасибі всім добрим людям, які підтримали в скрутній ситуації, — каже, витираючи сльози, Діна Максимівна. — З такими людьми наш світ стає добрішим.