Час не стоїть на місці. Здається, зовсім недавно Марія Назарова із чоловіком Валерієм приїхала у Білогір’я, хоча відтоді збігло тридцять п’ять років. Незчулася, як ті літа минули у домашніх клопотах та праці за покликом душі. І продовжує Марія Яківна заряджати сільчан оптимізмом, якого так нині не вистачає.
І ще з любов’ю знана майстриня випікає хліб на черені для мешканців громади. Смакують духмяними буханцями й наші захисники.
Народилася і зростала на Тернопільщині, у Берем’янах. Обдарована талантами, і не мріяла дівчина стати артисткою, як її ровесники, а залишитися у селі, та й добре дбати, аби в місцевому клубі вирувало життя.
Хіба ж свою долю передбачиш? Як навчалася у Теребовлянському культосвітньому училищі, то кума з Білогір’я запропонувала разом зустріти новий рік. На гостинах познайомилася із Валерієм, який приїхав у відпустку з армії. Із першого погляду красуня запала йому в серце. Хоча через декілька днів дівчина поїхала на навчання, а Валерій продовжував нести військову службу, та все ж зустріч для обох стала незабутньою. Часто писав листи, чекаючи відповіді від коханої. Як повернувся додому навесні, у травні, то поспішив із заручинами. А в серпні молодята побралися. Не вагаючись, Марія пішла під вінець, адже почуття обох випробувані часом.
Працювала методистом у районному Будинку культури. Із обов’язками легко справлялася. Згодом на новій посаді — завідуючої сектору культосвітньої роботи та організації дозвілля — теж трудитися із повною віддачею.
Не цурається громадських обов’язків. Марія Назарова — депутат селищної ради, член благодійного фонду «Калиновий дім». Довірили їй керівництво любительським об’єднанням «За покликом серця».
— Учасники його — обдаровані люди, з якими цікаво й легко спілкуватися та працювати, — зауважила Марія Яківна.
А ще співає у хорі української православної церкви, повсякчас відчуваючи світлу радість. І в цій круговерті жінці, енергійній та невтомній, запраглося ще й випікати хліб, не простий, а особливий — бездріжджовий — корисний та смачний.
— Моя мама була весільною господинею, навчила мене пекти солодощі. А от деякі хитрощі випікання хліба перейняла від бабці мого чоловіка, в якої ми проживали. Довелося мені замішувати тісто у великій каструлі, нелегко було, бо руки боліли, але не нарікала.
Проте мрія випікати хліб на живому вогні здійснилася через десятиліття. Підростала донька Альона, яка потребувала уваги, а ще подружжя зводило дім, облаштовувало житло.
Коли збудували господарі літню кухню, а піч на дровах вимурував майстер Микола Рудий, Марія узялася за улюблену справу. Зі світлими думками та гарним настроєм, промовляючи молитву, майстриня робить заміс у суботу. Для дружини Валерій Георгійович став неабияким помічником — і про дрова подбає, допомагає у піч хліб саджати, посипаючи лопату борошном, та його виймає, зрештою, є до чого обом рук докласти.
Перший свіжоспечений буханець, круглий та гарячий як сонце, із знаком хреста, господиня завжди залишає вдома.
Смачним хлібом, який довго не черствіє, куштували не лише мешканці Білогірської громади. Надсилала поштою майстриня свою випічку до Києва, Львова, Івано-Франківська, Дніпропетровська, Херсона.
Звістка про повномасштабне вторгнення ворога, як і кожного українця, приголомшила подружжя.
— Ми тривожилися за онуків, які проживають в Івано-Франківську. Донька вирішила з ними поїхати за кордон, якомога далі від війни. Ми не заперечували, але десятирічний Богданчик категорично відмовився: він не боягуз, не втікатиме з рідної землі…
Якраз слова внука, каже Марія Яківна, додали їй життєвої сили, віри в те, що ворогу нас не здолати. І вирішила жінка підтримати захисників, випікаючи для них хліб. Знайшлося чимало однодумців, зокрема і селищний голова Василь Мельник, які допомагають майстрині в цій благочинній справі.
Продовжують приходити за хлібом мешканці містечка із дітьми. Найбільше дітворі до вподоби ще тепла, ароматна та хрумка скоринка, намагаються її швиденько відкусити та з’їсти. Смак свіжоспеченого житнього хліба, на черені, зі свого дитинства вони запам’ятають назавжди. «От тільки так хочеться, щоб наші діти зростали під мирним небом, а прийдешній день був наповнений теплом і радістю», — каже Марія Назарова.
Gismeteo 
