Понад чотири тисячі окопних свічок передала на фронт українським воїнам Альона Матвієць. Завдяки своїй родині, де панує любов та взаємопідтримка, зуміла виготовити таку рекордну кількість вогників тепла і вдячності для захисників. Допомагають Альоні син-школяр Ілля та навіть чотирирічна донька Вітуся та їхні бабуся Катерина з дідусем Анатолієм.

— З усіх можливих способів накрутки картону, який нарізає чоловік канцелярським ножем, я вибрала «вільний равлик», — пояснила Альона. — Коли підготуємо заготовки, то всі беремося за роботу.

До нової справи її підштовхнула війна. Хоча, зізнається, не відразу оговталася від звістки про повномасштабне вторгнення ворога на рідну землю. Було потрясіння, доймав і страх, і туга за довоєнним життям — спокійним, тихим під мирним небом.
Про раннє заміжжя Альона ніколи не пожалкувала, бо шлюб із Олександром став для неї щасливим. Майже п’ять років працювала листоношею, проте високі чиновники вирішили, що поштове відділення на селі — розкіш і ліквідували його.
Як стала безробітною, то була засмучена, проте на тлі гірких реалій сьогодення уже це видалося такою дрібничкою, яка не варта хвилювання. Та й те, що вважала таким необхідним і важливим, стало незначущим, відійшовши на задній план. Усі думки і помисли були спрямовані на перемогу. А тоді ще Альоні вірилося, що вона не забариться, але війна виявилася жорстокою та затяжною.
І вирішила жінка бодай чимось допомогти хоробрим захисникам, підтримати їх. А пошук — завжди знахідка. Зацікавилася окопними свічками, з допомогою яких воїни зможуть зігрітися, підсушити взуття та розігріти їжу.
В соціальних мережах знайшла однодумців, які залюбки поділилися досвідом та тонкощами виготовлення окопних свічок у домашніх умовах.
За кілька днів Альона зібрала всю необхідну сировину. Коли отримала від Білогірського молокозаводу 50 кілограмів парафіну, то раділа наче цінному подарунку. А отець Данило посприяв із недопалками свічок із храму, благословивши на звершення доброї справи.
І вдалося Альоні звичайні бляшанки з-під консервів перетворити на джерело тепла з допомогою гофрокартону, розплавленого воску та парафіну.
Хоча засумнівалася, чи недаремно старалася, бо виготовлені шість десятків окопних свічок не знала, як передати на фронт. Все ж знайшла вихід — волонтери допомогли їх доставити військовим.
Відтоді часто Альона отримувала замовлення від бійців, адже з настанням холодів окопні свічки для них стали рятівними вогниками виживання просто неба.
Не сподівалася жінка, що започаткована нею благочинна справа згуртує небайдужих людей. І не лише з різних куточків України, а Литви, Німеччини отримала Альона чимало посилок із необхідними матеріалами.
— Моя знайома із сусіднього села Інна Подлєсна привезла 25 кілограмів парафіну, купивши в Польщі за свої кошти, — розповідала Альона Матвієць. — А однокласниця Марина Кривуца із чоловіком принесли мішок недопалків від свічок. На зібрані кошти небайдужих не раз закуповувала парафін, загалом 700 кілограмів. Усім дуже вдячна за підтримку військових — людям зі свого села та сусіднього, району і всієї України.
Усе це царство із бляшанок та парафінових скарбів, зауважує Альона, в її оселі довго не затримується, а швиденько перетворюється на чарівні палички тепла, які різними шляхами потрапляють до бійців на фронт. І серед них виготовлена чотиритисячна, ювілейна, окопна свічка.

— Найважче нашим воїнам, які боронять рідну землю від ворога, — продовжувала Альона. — Вони теж чекають від нас уваги та підтримки. — Якось посеред ночі зателефонував наш земляк, попросив бодай кільканадцять свічок, бо із побратимами в полі замерзають. Якраз були виготовлені понад дві сотні, то швиденько запакувала із солодощами від Ольги Островської. Приносили жінки і теплі шкарпетки, а діти з місцевої школи — смаколики, щоб при нагоді ці подаруночки передала нашим захисникам на передову. Нещодавно ще три сотні окопних свічок із гуманітарною допомогою попрямували на Бахмутський напрямок.
Замовлення на вогники тепла і світла продовжують надходити. І волонтерка невтомно збирає необхідну сировину, радіє, що картону в неї вдосталь, із яким легко працювати, а забезпечив ним брат Василь Олійник.
І знову закипить робота в оселі подружжя Альони та Олександра Матвійців. Майструючи свічки, родина вкладатиме свою любов і вдячність безстрашним захисникам. Буде в цих рятівних вогниках ще й тепло дитячих сердець Іллі та Вітусі.