Василь одружений вдруге. З першою дружиною прожив всього півтора роки. Олена рано залишилася сиротою — з вини п’яного водія одночасно загинули її батьки, тож найближчими людьми для неї стали дідусь і бабуся. Вони її виростили, допомогли здобути освіту, але видати заміж не встигли — не дожили. Дівчина залишилася сама в цілому світі. А потім зустріла Василя.
Хлопець щиро покохав її, незабаром одружилися, а за якийсь час молода дружина повідомила, що незабаром стане мамою, але до лікарні не поспішала.

Коли ж нарешті пішла, то лікарка сказала, що хоче познайомитися з батьком майбутньої дитини. Від неї Василь і дізнався, що народжувати його дружині не можна, перервати вагітність — ризиковано. І молодим батькам залишалося сподіватися лише на диво…
Проте дива не сталося: погожого весняного ранку Василь став батьком чудової блакитноокої дівчинки й водночас вдівцем — Олена померла під час пологів.
З десятиденною донечкою приїхав до батьків, які виплекали її з пелюшок, проте щоразу наголошували синові, що Оксанці потрібна мама.
Незабаром Василь почав зустрічатися з Ольгою, в якої була п’ятирічна донька. Жінка розлучилася з чоловіком, котрий за горілкою й світу не бачив. За пів року одружилися і стали жити разом у сільському будинку, а в Оленину квартиру в місті, яку Василь за наполяганням матері подарував дочці, поселили квартирантів. Гроші від квартири також відкладалися на майбутнє дочки. Ольга про квартиру нічого не знала.
Так і жила сім’я: батьки працювали, тримали господарство, виховували донечок. Оксанка вдалася до своєї мами: спокійна, не жадібна, весела, а з дочкою Ольги, Настею, були постійні проблеми — то в школі з кимось побилася, то ще якогось збитка зробила…
Василь не знав й половини «подвигів» падчерки, адже Ольга намагалася показати, що її дочка не така вже й погана. Проте в дев’ятому класі директор школи викликав не її, а вітчима:
— Мені прикро, але мушу вас повідомити, що не хочу бачити вашої падчериці в десятому класі. Вона палить цигарки, грубить вчителям, нецензурно лається, а кілька разів від неї був запах спиртного. Я розмовляв з вашою дружиною, проте результату не бачу, тож сподіваюся на вас. Можливо, вплинете на Анастасію…
Вдома була важка розмова, після якої вирішили, що Анастасія, закінчивши дев’ять класів, вступить до ліцею і житиме в місті зі своєю бабусею, яка залишилася сама.
Швидко минав час, і ось уже в дівчини позаду ліцей, вона влаштувалася на роботу, стала зустрічатися з хлопцем. Батьки полегшено зітхнули і почали готуватися до зустрічі з майбутнім зятем. Василеві він не сподобався з першого погляду: вів себе зухвало, вживав нецензурні слова і підморгував до Оксани, яка намагалася заховатися від нього. Проте Настя була в захваті від нареченого, адже Дмитро — єдиний син у багатих батьків.
Відбули заручини, а там і весілля, й молода сім’я поїхала до міста. Бабуся на той час померла, тож молодята стали господарями в її квартирі.
Оксана виросла, закінчила школу й вступила до вишу, поселившись у квартирі, яка дісталася їй від мами. Ох, і крику було, коли про житло дізналася Ольга!
— Ти мене стільки років дурив?
— Чому дурив? Такою була воля Олени, вона просила все віддати дочці. Твоя ж дочка також без житла не залишилася!
Відтоді Ольга ніби й не сварилася з Оксаною, але затаїла образу на неї та чоловіка. Та потім трапилася біда…
У село копати картоплю приїхала Оксана і Настя з чоловіком. Василя в той день не відпустили з роботи. Після обіду вирішили трохи перепочити, а Ольга послала Оксану кинути трави кроликам. Ніхто не помітив, що за дівчиною в хлів пішов Дмитро…
За пів години він повідомив дружині і тещі, що його терміново викликали на роботу й поспішив на автобус. А ще за якийсь час у порваному одязі, з синцями на тілі до хати зайшла Оксана, яка сказала, що Дмитро її зґвалтував. Проте їй ніхто не повірив. Мачуха та зведена сестра сказали, що вона наговорює на нього.
Оксана застигла від почутого, а тоді зібрала свої речі й ще до приходу батька залишила будинок. Вона не відповідала на телефонні дзвінки, не хотіла ні з ким говорити.
Василю, звичайно, ніхто не розповів про те, що трапилося. На запитання про Оксану, Ольга скептично відповіла: перевтомилася твоя донечка й поїхала до міста!
Два дні не міг додзвонитися до неї батько, а тоді вирішив поїхати сам до міста. Він не впізнав Оксани. Змарніла, заплакана, розповіла йому про наругу... Першим прийшов до тями батько:
— У мене знайомий у прокуратурі працює, піду до нього за порадою…
— Ні-ні! Тоді всі дізнаються про мою ганьбу! Татусю, рідненький, та ж усе моє життя піде шкереберть!
Батько замислився. Він хотів, аби Дмитро відповів перед законом за скоєне, але ж як це зробити так, аби не нашкодити доньці? Спочатку вирішив порадитися з дружиною, але коли повернувся додому, все вирішилося саме собою. Ольга з порогу почала кричати на Василя:
— Де ти бродиш?! Вдома роботи повно, а ти десь вештаєшся! Ні від тебе, ні від дочки твоєї користі немає!
Чоловік здивовано подивився на жінку, що аж розчервонілася від люті, й раптом спокійно сказав:
— Геть з моєї хати! Збирай свої речі і йди! Я по горло ситий від такого життя, де немає спокою ні мені, ні моїй дочці. А те, що вчинив твій зять… Йому до віку прощення не буде, а тобі тим більше, адже ти не захистила мою дитину, ти стала на бік того виродка, бо він чоловік твоєї дочки.
Ольга намагалася заперечити, проте Василь, миттю схопивши валізу, кидав у неї шмаття дружини.
— Як не підеш, я в поліцію піду, розповім все і не дам життя ні Дмитрові за скоєне, ні тобі за прихований злочин!
Ольга ще хотіла щось сказати, проте мовчки, підхопивши валізу, пішла з хати.
…Минув рік. Оксана навчалася у виші. Якийсь час вона навіть дивитися не могла на хлопців, проте знайшовся серед них той, хто зумів завоювати її довіру. Після завершення навчання вони вирішили одружитися.
Сталися зміни й у сім’ї Ольги: Настя народила дівчинку, але в неї виявили важку вроджену недугу і попередили, що дитинка ніколи не стане на ноги. Дмитро покинув Настю й одружився з іншою. Жінки вважають, що всі їхні біди від того, що Василь з Оксаною прокляли їх.
До того ж Ольга за собою вини не відчуває: подумаєш, погрався зять з падчеркою у хліві! Хіба ж через таке розлучаються? Проте боїться з кимось поділитися, адже загроза для неї з двох боків — Василь чи Дмитро не пробачать розголосу, а ще Дмитра посадити можуть, хто ж тоді аліменти Насті платити буде? Так і живуть у щоденних тривогах, у нестатках і в гріхах…