«Немає лиха без добра», — твердить народна мудрість. Але в житті трапляється і навпаки. Зокрема, коли це життя підприємства, що належить до державного сектору економіки і працює на благо суспільства.

В рамках навчань "Північна фортеця" відбуваються тренування керівників області і районів, працівників держадміністрацій. "В нинішній час кожен мусить вміти захистити свою Батьківщину, бути підготовленим стати до лав українського війська - тим більше тут у нас, на кордоні з ворогом", - вважають перші особи Черніговської області, беручи безпосередню участь у навчаннях з територіальної оборони.

Понад 12 тисяч гектарів сільгоспугідь, які використовувалися без оподаткування, виявили фахівці Державної фіскальної служби Хмельницької області під час проведення операції «Урожай».

У кожній громаді є люди, які тримають на собі її життя. Там, де людина бажає жити і ростити дітей, мають бути сприятливі умови. Моє село з-поміж інших завжди вирізнялось як заможне і люди в ньому жили краще за сусідів. Та нам, ще й на місцевих медиків щастить.

Металургійне підприємство в нашому, погодьтеся, аграрному краї — таки дивина. А жінка на його чолі — подвійне диво. В наш непростий для промисловості час і чоловіки важко дають раду бізнесу, то що вже казати, як ми всі звикли, про «слабку стать». Але вже два десятиліття спеціалізоване металургійне переробне підприємство ТОВ «Тін Імпекс» упевнено очолює Аліна СКОМОРОХОВА. «Подільські вісті» вирішили поспілкуватися з генеральним директором виробництва й мимоволі відчули, що тема жінка в бізнесі значно цікавіша, ніж просто бізнес і виробничі проблеми. Тому, даруйте, докладніше про номенклатуру продукції компанії кожен охочий може прочитати на сайті компанії, а ми поговоримо про жінку, яка очолює потужне промислове виробництво краю. Зустріч з керівником розпочалася на кілька хвилин пізніше запланованого: вона завершувала перемовини з китайськими виробничниками. Тому перше запитання було спонтанним:

Як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС довелося доводити, що він не самозванець.

Кажуть, з роками біль переживань, утрат минає. Проте для Миколи Деркача його душевна і фізична рани лише роз’ятрюються, наче повними пригорщами сиплять на неї сіль. Це триває довгими роками, відколи черстві чинуші із владних кабінетів брудними черевиками наступили на його життя. А далі вже бюрократична машина зачепила й поволокла невинну людину, забираючи в неї останні сили.

Стимулює такі настрої  і те, що молодий спеціаліст, повернувшись в Україну із закордонним дипломом, вигідно вирізняється з-поміж своїх «українських» колег в очах роботодавців. Але перебування за кордоном це не лише шанс удосконалити володіння іноземною мовою і здобути нові враження, але й  можливість для особистого зростання та пізнання  своїх можливостей.

Нічого, як кажуть, особистого, але наші намагання у будь-якій ситуації схитрувати й обманути державу хай на копійку деколи викликають огиду, чи не знати як точніше можна це бажання назвати. Звісно, як держава до нас, так і ми до неї — вагомий аргумент. Ще можете нагадати мені, що, мовляв, ніхто ту саму державу не примушував кілька років тому всім щедро роздавати субсидії й обіцяти мало не золоті гори. А тепер, коли  з’явилися натяки на монетизацію субсидій, і, зрозуміло, з державного бюджету ніхто не зможе перекидати кошти прямо у кишені газових й енергетичних компаній, відразу потреба у більшій кількості субсидіантів відпала? Отож бо.

Пленарне засідання дев’ятнадцятої сесії Хмельницької обласної ради було діловим.  На відміну від народних депутатів, які фактично розпочали передвиборну піар-кампанію, представники нашого законодавчого органу розв’язували нагальні проблеми у правовому полі і у коректний спосіб. Їх згуртувало почуття відповідальності. Це радує. Коли море штормить, на кораблі потрібен лад. Хоча в’їдливих реплік, що вносили пожвавлення у роботу вистачало.

Детальніше читайте в № 27 від 21 червня.

Анонсоване підвищення ціни на газ для населення на 60-70 відсотків стане логічним продовженням ліберальної політики нинішньої влади. Прем’єр Володимир Гройсман в контексті цього питання заявив, що мова йде про «справедливу ціну на газ». Слово «справедливість» Гройсману краще викреслити зі свого лексикону, тим паче в розрізі питання ціни газу і його, даруйте, фізії, яка, здається, скоро не буде вже поміщатися в телевізор.

Прем’єр-міністру України  В. Б. Гройсману
Голові                                                                                                                                                                                              Хмельницької обласної державної адміністрації В. М. Лозовому
Голові Хмельницької обласної ради М. В. Загородному
Начальнику головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області В. М. Василенку
Директору Центру розвитку місцевого самоврядування у Хмельницькій області  С. В. Яцковському
КОЛЕКТИВНИЙ ЛИСТ

Біжу недавньої дощової днини на роботу, поспішаю. В одній руці парасоля, в іншій сумка, ще й примудряюсь по телефону говорити. Аж раптом чую: «Доню, можна тебе на хвилинку?». Оглядаюсь: за кіоском з пресою, що неподалік зупинки «Обласна філармонія», на лавочці сидить бабуся. На вигляд років із 75, доглянута, не спита, біля неї велика картата сумка. Підходжу. «Я так їсти хочу, так давно крихти хліба в роті не мала, — слізно просить. — Купи мені батона». Серце стиснулося від жалю, продуктовий магазин за два кроки, тож біжу. Вслід мені бабуся вигукує: «Два!». Купую два батони, приношу, віддаю. Очі пенсіонерки наливаються слізьми: «Щиро дякую тобі… Я така голодна! А купи мені ще ковбаси. «Любительської»! 300 грамів, — коли я відійшла від неї на два кроки, додала: тільки «Любительської», 300 грамів. Ні — 400!».

Негода вівторкового вечора, що вирувала частково в області, встигла натворити лиха. Спеку змінили рясні дощі і розряди блискавки. Фото та відео негоди щедро зарясніли у соцмеражах подолян. Але, окрім красивих пейзажів, сипонуло небо й клопотів.

Квартплата та вивіз сміття дорожчають у 1,5-2 рази
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» мав запрацювати ще кілька років тому. «Подільські вісті» писали, що він передбачає відмову від жеків і перехід обслуговування наших будинків до управляючих компаній. Ще тоді влада закликала: створюйте об’єднання співвласників, самостійно керуйте своїми будинками, інакше — призначимо управителів «зверху». Але, як у нас зазвичай і відбувається, цього ніхто не почув. З одного боку — ліньки: всі вже звикли до сякої-такої роботи жеків. З іншого — створювати об’єднання та господарювати самотужки економічно вигідно лише в нових будівлях. У старих же — надто великий фінансовий тягар лягатиме на плечі мешканців.

Мудру й доброзичливу Надію Рудько в її рідному селі знають не лише дорослі, а й малі. Не оминає її оселю дітвора з колядками й щедрівками. А ще, мабуть, найчастіше навідується листоноша, яка приносить їй листи. І 80-річна Надія Гнатівна, отримавши звісточку від рідних чи знайомих з різних куточків України, не гаючи часу їм відписує.
— У молоді роки у мене було шістнадцять адресантів, а нині лише шість, — зауважує пенсіонерка.
І надісланий лист у редакцію якраз став приводом для нашого знайомства. Бо для самотньої Надії Гнатівни уже довгі роки газета залишається і порадницею, і розрадницею. Навіть у найскрутніші часи жінка не відмовлялася від передплати часопису.

Такою заявою ошелешила мене адміністратор закладу, що так усім полюбився, «Дитяча планета». Проте все по порядку.

За красу природи і сприятливий мікроклімат каньйон річки Ушиці небезпідставно називають «Подільською Швейцарією», столицею якої неофіційно вважають село Миньківці. Мабуть через те, що тут два століття тому графом Ігнацієм Сцибором Мархоцьким була проголошена держава. Зі своїми кордонами, грошима і судочинством. Нинішні жителі Миньковець і навколишніх сіл пишаються своєю історією. Після реформування громад у ОТГ та старостати вони одержали шанс відродити легенду у новій якості, як самокеровану і успішну територіальну одиницю.
Чи вдається їм задумане? Про це розмова зі старостою Миньковець Наталією ОЛІЙНИК.

Жило собі та розвивалося  місто — Хмельницький. А поруч поживало таке собі село — Лезневе. І так вони активно розбудовувалися, що злилися докупи. Містянам почесно: збільшився їхній населений пункт на кілька тисяч люду. Й колишнім селянам приємно: тепер вони мешканці обласного центру й до них дістануться комунальні блага цивілізації. Щоправда, із цим поки дещо сутужно: каналізаційне господарство залишилося — як за часів царату.

Хто заплатить за неіснуючі борги, і як вдалося перетворити газову “трубу” в інструмент для генерації боргових зобов’язань? Як в газотранспортній системі надули міхур на мільярд доларів?
“Укртрансгаз” 24 травня повідомив, що заборгованість всіх учасників газового ринку за надані їм послуги балансування газотранспортної системи перевищили 25,5 млрд. грн. Цифра дана станом на 1 травня 2018 року, і швидше за все, в подальшому вона буде ще збільшена. До цих пір заборгованість за послуги балансування перед “Укртрансгазом” тільки росла. Станом на 1 січня 2017 року вона становила 7 млрд. грн, а через рік, станом на 1 січня 2018 року - вже 20 млрд. грн. Тепер - 25,5 млрд. грн, тобто без малого мільярд доларів США.

Далі - про неіснуючі борги читайте - https://biz.censor.net.ua/resonance/3070241/kak_v_gazotransportnoyi_sisteme_naduli_puzyr_na_milliard_dollarov

Полюбляють дорослі хлопчики великі залізяки. Це довів ще Ленін, видряпавшись на броньовик і ставши після цього вождем Росії. Його приклад наслідував Єльцин: заліз на танк — вже президент. Петро Порошенко помітив цю прикмету чи тенденцію та видерся на бульдозер. Бачите, теж очолив державу. Не знаю, чи є наразі президентські амбіції у нашого прем’єра Володимира Гройсмана, але, коли він приїхав з інспекцією доріг на Хмельниччину, не втратив нагоди видертися на машину, що вкладає асфальт.

Мій батько, Михайло Львович, народився в переддень Дня журналіста. Із 67 років життя майже сорок віддав цій улюбленій професії. Тридцять п’ять із них пропрацював у редакції газети «Радянське Поділля» і її правонаступниці — «Подільських вістях». У цій же редакції деякий час пропрацювала і моя мати — Валентина Костянтинівна, яка теж словом, пером і мікрофоном служила людям. Обіймала посаду секретаря обласної організації НСЖУ.
Тож, перебуваючи в залі Хмельницької обласної ради з нагоди вшанування своїх колег, я, журналіст із сорокарічним стажем, вирішив поглянути на урочистість очима своїх батьків. Із вдячності.

Сьогодні з новою силою зажевріла надія, що Українська церква нарешті відновить свою канонічність, украдену колись єдиновірним сусідом і «братом», та отримає визнання інших православних церков.

31 травня 2018 року перестало битися серце Яна Домініковича Козельського, редактора Старосинявської районної газети «Колос», літературознавця, етнографа, краєзнавця, перекладача.

За фактами несанкціонованого втручання в ЕОМ під час масштабної кібератаки відкрито до тридцяти кримінальних проваджень. Про це повідомив директор департаменту комунікацій Національної поліції України Ярослав Тракало. За його словами, працівники кіберполіції надають консультації у цілодобовому режимі щодо того, як уникнути інфікування вірусом.

Редколегія та профком редакції обласної газети «Подільські вісті» затвердили програму конкурсу на передплату газети на 2017 рік. За його умовами:
1. Начальники районних відділень зв’язку за виконання і перевиконання плану річної передплати газети «Подільські вісті» районом, містом диференційовано преміюються грошовою винагородою у сумі від 7 до 12 тисяч гривень.
2. Начальники селищних та сільських відділень зв’язку за виконання і перевиконання плану річної передплати в їхньому регіоні, диференційовано преміюються грошовою сумою від 1 до 5 тисяч гривень.
3. Кращі листоноші та оператори у разі виконання і перевиконання плану річної передплати отримають грошові винагороди від 250 до 1 тисячі гривень.
Окрім того, за підсумками конкурсної комісії редакції листоношам-лідерам передплати на газету «Подільські вісті» будуть передані: велосипеди, електричні обігрівачі, чайники, плитки, чайні сервізи та інші цінні подарунки.
Підсумки конкурсу будуть підбиті у липні  2017 р.
Бажаємо всім листоношам впевненої перемоги!

З цією людиною приємно спілкуватися завжди. Здається, він ніколи не буває роздратованим чи засмученим. Завжди готовий вислухати та прийти на допомогу. Його невидима аура – це суцільний оптимізм та життєлюбність. У той же час він – вимогливий, принциповий керівник, якого поважають і люблять підлеглі.
— Він у нас справедливий, — так кажуть люди. – Якщо когось і критикує, то за діло. Бо сам – взірець порядності у роботі, обов’язковості та самовідданості.
 Йдеться про Віталія Тадеушовича Світану, який днями відзначив шістдесятилітній ювілей.

Вимоги до підвищення культури та якості аграрного виробництва зростають усе стрімкіше і стрімкіше. Передові компанії світу на хвилі сучасного технологічного сплеску та великих можливостей розробляють інноваційні патенти в різних сферах сільського господарства – аграріям треба тільки встигати їх впроваджувати. А це не так просто, адже в процесі живої практики завжди виникають питання та неоднозначні ситуації. Тому дуже важливо, коли компанія-виробник організовує спеціальні заходи для аграріїв, де в теорії та на практиці проводить навчання за використанням своїх продуктів. Одним з таких потужних проектів є відома «Майстерня Аграрія» компанії «Сингента». 17 червня 2016 р. вона була проведена в навчальному Агроцентрі «Сингента» – «Оболонь».

Кажуть, що села, міста, підприємства, як і люди, мають свою  долю. Якщо таланить, то під щасливою зіркою  родився. Якщо ж ні, то фортуна  — чужа тітка.  І все ж, погодьтеся,  багато залежить від того, хто і як сприймає такий хід подій. Песиміст сидить й на  все нарікає. Оптиміст закочує рукави, мовляв,  дожидай долі, то не матимеш і льолі. У Суслівцях Летичівського району керівники ТОВ «Агрохолдинг 2012» і «Промінь» — прихильники останньої життєвої концепції: працюй небоже, то й Бог допоможе.

 

Красилівщина завжди була відома й нині славиться вправними господарями на землі, які знають ціну їй та людській праці. На відміну від деяких інших районів, тут традиційно збирають одні з найвищих врожаїв, справно та своєчасно розраховуються з пайовиками, дбають про збереження родючості ґрунтів незалежно від того, чи це невелике фермерське господарство, чи потужний сільгоспвиробник.

30 червня минає 110 років від народження Прометея українського визвольного руху, його очільника і Провідника, без якого неможливо уявити Українську Повстанську Армію – Романа Шухевича. Син відомого адвоката, успішний бізнесмен – мав свій рекламний бізнес, високоосвічена людина – закінчив Львівську політехніку, чемпіон серед юніорів із легкої атлетики і плавання у довоєнній Польщі. Життя стелилося перед ним «килимовою» доріжкою. Та «сите» життя було не для нього, коли у неволі був рідний край. Тож не вагаючись, «проміняв» його на «принади» повстанського побуту – автомат і криївку,  заради того, щоб Україна була незалежною, соборною державою. Про останні дні Провідника і про те, як пов’язала доля командира УПА з Поділлям, Хмельниччиною, читайте з уривка трилогії Петра Воробея  «ЗАГРАВА», яка через місяць виходить у чернівецькому видавництві «Букрек».

або Ігри у «круть-верть» на найвищому рівні

У Красилові відбулося виїзне засідання за участю голови Хмельницької обласної ради Михайла Загородного, депутатського корпусу, керівників підприємств та установ.

Війна обірвала ще одне молоде життя. Захищаючи Вітчизну, загинув уродженець села Заслучне Красилівського району Олексій Іщук – розвідник, військовослужбовець 8 окремого полку спеціального призначення. У ніч на 24 червня він та його побратим — Василь Лаврись зі Стрия — підірвалися на міні, виконуючи бойове завдання на Луганщині.

Якщо українські князі стали хрестоматійними для росіян, то для європейських країн (принаймні для політичної еліти) відомі історичні викрутаси Кремля.