Написаний у 60-х роках XIX століття.
Гімн-славень «Ще не вмерла Україна» народився у поетичній конкуренції з такими відомими творами, як пісня Григорія Труха «Ой у лузі червона калина похилилася», О. Грицая «Для України живем», І. Гушалевича «Мир вам, браття», пісня Ю. Добриловського «Дай, Боже, в добрий час», Б. Духновича «Я русин був», І. Франка «Не пора, не пора», Ю. Федьковича «Нова Січ», О. Кониського «Боже великий, єдиний», Олеся Бабія «Зродились ми великої години».

 

Автор тексту «Ще не вмерла Україна», етнограф і письменник Павло Чубинський, був звинувачений шефом поліції в авторстві «возмутительних песен и прокламаций». У 23-річному віці «за вредное влияние на умы простолюдинов» його вислали на проживання під наглядом поліції в Архангельську губернію. Спочатку музика відомого галицького композитора Михайла Вербицького до цього твору була написана для гітари, а вже згодом автор адаптував її для хору.
Пісня на слова Павла Чубинського написана 1863 року, а 10 березня 1865 року прозвучала у Перемишлі під час першого на західноукраїнських землях шевченківського концерту (Вербицький особисто співав у хорі) і дуже швидко стала популярною.
Поява твору «Ще не вмерла Україна» спочатку як поетичного тексту, а згодом як пісні, пов’язана з суспільно-політичними умовами, в яких жили українці в другій половині XIX століття. На східно- і західноукраїнських землях це був період певного піднесення національно-визвольного руху. Виникали нові українські видання (журнали «Основа», «Мета», «Вечорниці» та ін. ), недільні школи, товариства, серед них «Київська громада», навколо якої об’єдналися представники передової української інтелігенції (В. Антонович, Т. Рильський, М. Драгоманов, П. Чубинський та ін.).
У Галичині міцнів народовський табір, у середовищі якого все більшого поширення набирали ідеї духовного об’єднання двох частин України. Зростало почуття історичної і культурної спорідненості слов’янських народів, яке свого часу почало утверджувати у програмних документах Кирило-Мефодіївське товариство. На хвилі національного піднесення, що виникла в 60-ті роки, особливо зміцніла роль творчості Т. Шевченка, з іменем і віщим словом якого пов’язувалися сподівання на духовне відродження. А 1910 року пісня «Ще не вмерла Україна» записана на грамплатівку у виконанні відомого тенора Модеста Менцинського.
Як державний гімн-славень твір уперше прозвучав 1917 року у добу УНР. Після програшу визвольних змагань його заборонили, і лише на західноукраїнських землях був найпопулярнішою українською патріотичною піснею аж до вересня 1939 року. Рівно через півстоліття у вересні 1989 року на першому фестивалі сучасної української пісні «Червона рута» в Чернівцях Василь Жданкін, Віктор Морозов та Едуард Драч вперше в Радянському Союзі виконали її публічно.
У кінці 1989-го над відновленою могилою П. Чубинського на Книшевому кладовищі в Борисполі пісня прозвучала у виконанні народного хору під диригуванням Леопольда Ященка. Та по-справжньому вона розправила крила 9 березня 1990 року біля пам’ятника Т. Шевченкові, де її виконав Кубанський народний хор під диригуванням І. Захарченка, отримавши в цей день Державну премію Української РСР ім. Т. Шевченка. Зауважу, що ця пісня прижилася серед українців Кубані в 70-90 роках XIX ст., підтримувала їхні волелюбні прагнення, почуття кровної спорідненості зі своїми братами.
«У січні 1992 року Президія Верховної Ради затвердила музичну редакцію державного гімну «Ще не вмерла України...» (автор музики М. Вербицький). Слова гімну, написані у XIX столітті, не було затверджено з мотивів ідеологічних, оскільки вони містили пасажі, неприйнятні за сучасних умов. Деякі офіційні поети отримали завдання скласти слова гімну, проте захід провалився, і після прийняття Конституції України 1996 року офіційним текстом гімну стали перші два куплети й приспів», — пригадував Георгій Касьянов у книзі «Україна 1991-2007».
6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України», змінивши перший рядок оригінального тексту «Ще не вмерла Україна...» на «Ще не вмерла України і слава і воля...».
2005 року в серії «Відродження української державности» випущена ювілейна монета номіналом 10 гривень «Державний Гімн України», присвячена 140-й річниці його першого публічного виконання.