Чому їдучи до села, веломандрівники брали із собою зброю?

Зовсім звичний нині велосипед у кінці позаминулого століття важко приживався в Україні. Іноді «знайомство» з технічною новинкою закінчувалося досить болісно.

Так, у жовтні 1885 року група велосипедистів із Києва зустрілася на дорозі з селянином Забучинським, який їхав волами у своїх справах. Воли, злякавшись велосипедів, завернули до канави, а сам їздовий упав з воза. Можливо, ця пригода так і залишилася б невідомою, якби на свою біду не нагодився син власника меблевого магазину Еміль Фалер, котрий уже встиг прославитися велопробігом із Києва до Житомира. Він намагався допомогти постраждалому і заспокоїти його, але Забучинський, розлютившись, схопив палицю і побив Фалера до крові. Йому надали медичну допомогу, а селянин потрапив до Лук’янівської поліційної дільниці. Саме враховуючи цю небезпеку, велосипедисти, вирушаючи до села, брали із собою зброю.
Та якщо Еміль Фалер став широко відомий зовсім не через цю оказію, бо першим 1897 року проїхав велосипедом з Києва до Петербурга, а потім від Києва до Парижа, то Забучинський залишився в історії лише тому, що відлупцював веломандрівника.