У книзі Ярослава Сумишина «Мультикультурне Поділля», яка нещодавно побачила світ, на сторінці 183 описується випадок, який сучасним українцям може видатися дуже вже дивним. Бо і вчинок його фігурантів, і суворість покарання відбивають те, як жили наші предки-подоляни у другій половині позаминулого століття. У правдивості ситуації не доводиться сумніватися, оскільки вона описана у справі «По обвинению священника с. Волицы Слогоцкого Ф. о повенчании в 4-й раз крестьянки Вознючки А. с Качуровским А.». І справа ця зберігається в державному архіві Хмельницької області.

«У 1866 році водицький вдівець Андрій Пантелеймонович Качуровський взяв шлюб із мешканкою сусіднього села Волиця Агафією Вознючкою. Здається, рядова подія, але, як виявилося згодом, наречений дав хабара у розмірі 35 рублів сріблом волицькому священику Філімону Слогоцькому, щоб той погодився провести шлюбний обряд. Справа в тому, що для «молодої» це вже було четверте заміжжя, що суперечило церковним канонам.
Дізнавшись про порушення, церковна влада прийняла рішення «о расторжении брака с разлучением повенчанных от незаконного сожительства и с преданием виновных церковному покаянию».
Однак історія на цьому не завершилася. Матеріали передали до Подільської палати кримінального суду, котра згодом винесла своє рішення: священика Слогоцького та дяка Кирила Тиховського за службовий злочин позбавити всіх прав і вислати в Тобольську губернію терміном на два роки, Андрія Качуровського і Агафію Вознючку за свідоме порушення церковних канонів і дачу хабара посадити за ґрати на чотири місяці, а водицьких селян Антона Качуровського (брат нареченого) і Магду Греськову за фіктивні свідчення ув’язнити на два місяці».