Несподівана знахідка покликала у мандрівку в минуле.
Внучка Єва знайшла у садку монету. Та годі було розібрати, якого вона номіналу і коли відчеканена. Єдине, що одразу впадало у вічі за характерним зеленуватим окисом, виготовлена вона з міді.

Аби не зіпсувати знахідку необережними спробами самостійного очищення від корозії, звернувся до знавця-нумізмата хмельничанина Володимира Стасюка. А він, діловито оглянувши, запитав:
– Тобі якою її зробити: блискучою, наче нова, чи зберегти наліт старовини?
– Звичайно, зберегти природний вигляд.
– Тоді потрібно запастися терпінням, – підсумував Володимир.
Через кілька тижнів приніс вже очищену монету, яка виглядала на свій справжній вік – 220 років. Бо це виявилася копійка 1800 року, коли правив імператор Павло Перший.
– Як тобі це вдалося? – запитав подивовано.
– Та нічого особливого, – відповів він. – Просто відмокла в… огірковому розсолі. Але копійка ця не рідкісна.
Та воно й не дивно, адже відчеканили їх 9 792 600 штук, витративши більше ста тонн міді, бо ж важить одна монета діаметром 27 міліметрів 10,24 грама. Що само собою навіть для Російської імперії виявилося чималою кількістю. Словом, було що губити!
Але наскільки гіркою в той час була втрата такої монети? Виявилося, що таки трохи гірчила та згуба, бо середня зарплата некваліфікованого робітника складала 5-8 копійок на день. Для порівняння: пуд м’яса тоді коштував 30 копійок, пуд хліба — 10 копійок, відро горілки (12,3 літра) – 85 копійок. Тобто, за копійку можна було остограмитися, або проїхати два кілометри у поштовій кареті, бо проїзд 200 кілометрів коштував один рубель.
А ось нині за таку копійку колекціонери дають від 15 до 60 гривень у залежності від її стану, бо ж земля – не найкраще місце для зберігання такого нестійкого до корозії металу, як мідь. Та якщо вірити Інтернету, то 23 червня 2011 року в Оснабрюці на торгах німецького аукціону Fritz Rudolf Kuenker GmbH вартість однієї копійки 1800 року досягла 1900 євро, що є нині найвищою ціною таких монет. Така ось знахідка в звичайному сільському садку.