Ходить-бродить осінь селом, засипаючи листям стежки-доріжки. Від її холодного подиху зів’яли квіти. Лише хризантеми, байдужі до перших заморозків, милують око. І їх, різнобарвних, не злічити на подвір’ї подружжя Гринчевських. Аж не віриться, що господиня залишила хату на чоловіка, а сама подалася на заробітки.
Господар, Сергій Петрович, не в захопленні, що зостався сам з дітьми, але безвихідь і безгрошів’я змусили дружину поїхати з рідного села, бо сім’я велика, а ніяка робота так і не знайшлася. Найнялася Наталя доглядальницею: нелегко їй на чужині, бо тяжко заробляє гроші, а ще туга крає серце.
Жаліє чоловік свою дружину, хоча й йому непереливки – зранку до вечора на ногах, бо хатні клопоти безкінечні.
Подружжю Бог послав шестеро доньок. Старші Вероніка і Діана вже заміжні, покинули батьківський дім, а троє доньок ще сидять за шкільними партами. Найменша, дворічна Саша, завжди із татом. Він радий би відводити доньку у дитсадок, але його у селі нема.
І так не хочеться вірити багатодітному батькові, що кращі часи відійшли у минуле. Тоді у нього не було страху, що не знайде роботи. Як прийшов з армії, то відразу сів за кермо трактора, бо на механізатора навчався. Не зволікав із одруженням, бо пообіцяв Наталі, як вона підросте, узяти її за дружину. Звісно, дівчина його балаканину не сприйняла всерйоз, але Сергій дотримав свого слова – через два роки заслав сватів у сусідню Катеринівку. Щоправда, боявся, щоб вона не підсунула йому гарбуза, бо така ще молода – лише шістнадцять виповнилося.
Діти народжувалися одне за одним, а у татуся було сподівання, що з’явиться хлопчик. Батьки обрали і поширені, і незвичні імена для своїх доньок, а це додало клопоту, бо ж Аміну й Аріану не відразу вдалося зареєструвати.
Багатодітний татусь уже давно не переймався, що так і не дочекався нащадка, та й чоловіків у родині додалося – є двоє зятів, підростає внук.
Із своїми клопотами Сергій Петрович намагається справитися сам, не часто кличе на допомогу своїх старших дітей, хіба коли копає картоплю. Куховарити йому допомагають доньки – старшокласниці Аміна та Ангеліна. “Послушні й старанні, не лише у домі лад наводять, а й у церкву ходять, допомагають у храмі прибирати”, – хвалить дівчаток сусідка.
Не поскупився на добрі слова й староста сіл Василь Глупак. Насамперед згадав про батька Сергія Петра Павловича, майстра на усі руки. Має хист до столярства, уміє штукатурити, мурувати. У селі, мабуть, нема хати, до якої він своїх рук не доклав. “Та й син вдався в батька – працьовитий, допомагає односельцям, усім, хто попросить, – продовжував Василь Васильович. – А своїх турбот у нього хоч греблю гати. Тільки-но закінчаться польові роботи, уже доводиться городи зачищати, трактор часто ремонтує, який віддав йому батько. Не заздрю Сергію, бо чоловіку доводиться ще й куховарити. Ні, не кожен на таке здатний. Коли дружина поїхала на заробітки, то Саша ще у ліжечку лежала. А зараз он як підросла. Не віддав Сергій дитя на виховання своїм батькам, які проживають на іншому кутку села, а сам про малу турбується”.
Як би не старався, каже Сергій Петрович, а маму дітям йому не замінити. Тож коли вона приїжджає, то для доньок настає свято. А поки що вони в очікуванні його.
Gismeteo 
