Вони — однолітки, їм виповнилося 79 років. Хоча й у поважних роках, проте Лідія та Анатолій Двойненки такі енергійні і невтомні, як у молодості. Завзято трудяться біля землі, а на обійсті насаджують квіти. Їх незліченно і на клумбах, і в горшечках на сходах будинку. І цей квітковий різнобарвний вогонь ще не згас, хоча й подих осені уже відчувається.
Не віриться їм, що промайнуло 56 років подружнього життя. Ще здається наче вчора побралися, а уже понад півстоліття разом. Напевне тому, бо у любові-злагоді минали їхні спільні роки.
А знають одне одного значно більше, ще з дитинства, та навчалися в одному класі. І нива, на якій працювали, єдина, — педагогічна, де обоє сіяли розумне та вічне. Щоправда, після закінчення школи навчалися в різних містах, а повернувшись на Віньковеччину, вчителювали — Анатолій у Женишківцях, Лідія — у рідних Дашківцях. Якраз тоді вона і підкорила серце свого однокласника. Адже Ліда — одна з небагатьох вчителів початкових класів грала на баяні, вчила школярів співати, танцювати, навчала їх ще рукоділлю.
Та й донині Анатолій Григорович не перестає захоплюватися своєю дружиною, яка не всидить без діла, — неабияка куховарка, а на подвір’ї своїми руками створила казку. Біля дерев та кущів виглядають їжачки, зайчики, та ведмедик, видніються грибочки.
Для виготовлення казкових героїв згодилося усе те, що зазвичай уже не придатне до вжитку, і, зокрема, поношений одяг та навіть старий посуд.
— Шкода мені було викидати діряві каструлі, надщерблені миски, то вирішила їх розмалювати. На них, різнокольорових, любо глянути, — пояснює пенсінерка. — Нашого зятя Мар’яна особливо вразили грибочки. Сказав, що таких великих, кумедних, з вушками, ще не бачив.
Маленький ставочок помістився у старому кориті. Біля нього рибалка з вудкою сидить. Неподалік вмостилася дітвора (кілька ляльок, для яких пенсіонерка пошила одяг).
— Коли наш правнук Кирило гостював улітку, то йому сподобалася ця композиція, — продовжувала Лідія Дмитрівна. — Хоча дивувався, чому в ставку рибка не плаває. Його зауваження врахувала. З’явилася різнокольорові рибки, щоправда, іграшкові.
Анатолій Григорович теж допомагає дружині у створенні казкового світу. Коли вона виготовила бузька, то попросила чоловіка для птаха гніздечко звити. Хоча з натхненням виконував доручення дружини, але йому не відразу вдалося збагнути тонкощі пташиної майстерності.
Якраз бузьок, який мостився на дереві біля воріт садиби, наче справжній, і став причиною знайомства з подружжям. У зимову пору, кажуть пенсіонери, інша картина приваблює перехожих — біля прикрашеної іграшками ялиці з’являються дід Мороз зі Снігуронькою.
Додають радощів, ваблять сусідську дітвору казкові персонажі. І не дивно, що на подвір’ї пенсіонерів частенько гамірно, бавляться хлопчики й дівчатка.
Світле, затишне й насичене життя збудували невтомні Двойненки не лише своїми руками, а й стосунками, що тримаються на повазі і взаєморозумінні. І нині докладають зусиль, аби їхній будень був щасливим і цікавим.
Gismeteo 
