Подружжя Михайло та Сюзанна Кулакови виховують четверо дітей. І їхні доньки, на диво, усі обдаровані й талановиті.

Спочатку захопилася танцями, співом, а потім ще музикою старша Настя. Батьки підтримували її в усіх починаннях, навіть фортепіано купили. Були упевнені, що це  посприяє гармонійному розвитку доньки. Проте її дитяче захоплення вплинуло на вибір професії. Нині п’ятнадцятирічна Настя навчається у Вінницькому музичному коледжі.
Схоже, Настя зуміла пробудити любов до музики і в своїх сестер. У їхньому домі щодня звучать фортепіанні акорди. Тринадцятирічна Софія та дев’ятирічна Валерія навчаються грі на цьому інструменті. Та й шестикласниця Аня, як і її сестри, ходить у музичну школу. Проте вона захопилася грою на акордеоні. Школярки ще мають хист до малювання, ліплення, співів і танців. Хоча й завантажені, бо ще займаються у різних гуртках, проте, запевняють, проблем зі шкільним навчанням у них нема. Встигають виступати на сцені – великій чи малій, у різних конкурсах займають призові місця.
 Любов до музики, до світу прекрасного, стверджує багатодітна мати Сюзанна Василівна, передалася дітям генетично від дідуся, який був всебічно обдарований, і ще грав на духових інструментах. Та й вона дитинстві мріяла навчатися у музичній школі. Проте її батько був військовослужбовцем, і родина часто переїжджала. Не встигала вона звикнути до вчителів, як уже доводилося в іншу школу записуватися.
Зі своїм майбутнім чоловіком познайомилася, коли він проходив армійську службу в Одеській області. Михайло так розхвалював своє рідне селище, що погодилася з ним поїхати, хоча й не на край світу, та все ж не так легко їй було залишати свій Ізмаїл. А після весілля чоловік порадив їй навчатися у Хмельницькому кооперативному технікумі, обравши їй професію. Та не відразу після закінчення пішла працювати. Бо ж діти народжувалися з різницею у два роки. Клопотів вистачало, але допомагала доглядати дівчаток ще й свекруха.
— Я жодного разу не пошкодувала, що прийшла у невістки, — зізналася співрозмовниця. — Надія Анатоліївна завжди і в усьому мене підтримує, допомагає.
 Із 2016 року на долю обох жінок впали випробування, бо ж Михайло Кулаков вирішив стати у ряди захисників і поїхав в АТО. Доньки маму не раз запитували, коли їхній татусь з війни повернеться. Хоча заспокоювала їх, казала, що скоро, проте дні минали у тривозі за його життя та здоров’я. І щодня чекала вісточки від Михайло.
Повернувся чоловік і знову радість запанувала у домі. Була впевненість у Сюзанни, що вже завжди буде поряд з нею, з дітьми, але не стається так, як гадається. Бо недовго затримався вдома господар, йому довелося їхати на заробітки. Адже доньки підростають, а з ними й потреби. А так хочеться батькові, щоб діти не були нічим обділені. Тож знову дівчатка сумують за татусем, чекають його з нетерпінням. Для нього готують новорічну концертну програму, в якій звучатиме фортепіанна музика й українська пісня. Ось так несподівано у родині з’явився дівочий квартет, щоправда, над його назвою ще сестри міркують.