Надрукувати
Категорія: Любисток
Перегляди: 730

Привітно зустрічає мене господиня дому Аліна Байдаченко, а поряд — шестеро дітей. Усі такі гарненькі, милі та охайні, навіть не віриться, що їх виховує лише мати.

І поки Аліна клопочеться на кухні,  розмовляю з дітьми. Дивуюся їхній кмітливості та допитливості. Лише найменшенька Серафима, якій ще трьох років не виповнилося, хоча й не підтримувала розмови, зате слухала уважно. Старші Ольга та Володимир наввипередки розхвалюють свою матусю, яка усе вміє: і дров нарубає, і викосить траву та замок в дверях полагодить, а ще тямуща у техніці, знає, як мотоцикл відремонтувати.
 Так уже сталося, що жінці судилося ростити трьох донечок та трьох синочків самій. І намагається вона своєю любов’ю та турботою замінити їм батька. Та не приховує — одній тягнути сімейного воза без добрих людей, які повсякчас поспішають їй на допомогу, було б не під силу.
Пригадала багатодітна мати, як майже три роки тому, коли перебувала  у пологовому відділенні міської лікарні, дізналася, що із сином Колею сталася біда. Пішов на ставок, там знайшов пляшку з якоюсь сумішшю, а вона вибухнула й обпекла хлопчикові обличчя. Відчай доймав жінку, бо новонародженій донечці усе необхідне придбала, а грошей на лікування сина не залишилося.
Тоді ще багатодітна сім’я Байдаченків у Нігині проживала. Тож хтось порадив Аліні звернутися за допомогою до старости села, а вона уже це письмове прохання передала голові Гуменецької сільської об’єднаної територіальної громади Інні Абдулкадировій. І матеріальна підтримка не забарилася. «А Коля довго лікувався і, на щастя, від опіків навіть слідів не залишилося», — радіє мама.
І відтоді не раз Інна Григорівна обігріла турботою багатодітну родину: позаторік подбала про одяг та взуття дітей, надавши матеріальну допомогу у п’ять тисяч гривень. Невдовзі очільниця Гуменецької ОТГ  завітала до Байдаченків і, переконавшись, що діти проживають у неналежних умовах, клопоталася про придбання для них житла. Інну Григорівну підтримав депутатських корпус сільської ради.
– Навіть не знаю, як ми всі поміщалися у маленькій хатині — батьки, сестра та ще й я з дітьми, — продовжувала Аліна. — Тісно було, але терпіли. Коли у Думанові нам купили хату і ми поселилися, то семирічна Саша та дев’ятирічний Андрійко відразу не повірили, що нам подарували дім. Все допитувалися, чи таке буває.
Та й Аліна втішена тим, що нарешті у своїй господі хазяйнує — уже й на подвір’ї прибрала, й  клаптик землі скопала — буде для дітей городина та зелень. Їй щодня ніколи вгору глянути, бо вранці, зібравши дітей у школу, чекає її нескінченна робота. Тож і не дивно, що працьовиту й турботливу багатодітну маму намагаються підтримати люди з добрим серцем. Працівники із Гуменецького територіального центру соціального обслуговування подбали про облаштування житла меблями, подарували дітям комп’ютер. Адже через нестатки не все задумане вдається жінці здійснити.
Пишається Аліна своїми дітьми, бо вони дружні, а старші піклуються про молодших. Донька, десятикласниця Оля, стала прикладом для всіх. Вона співає у народному колективі «Заграва,» гарний голос успадкувала від своєї матері. І ще з четвертого класу наполегливо займається  у дитячо-юнацькій спортивній школі. Оля, затята футболістка, не раз бувала на обласних та Всеукраїнських змаганнях, від яких у неї залишилося  чимало яскравих спогадів.
Не вдалося збудувати 34-річній Аліні власного щастя, зате неабиякою радістю  для неї стали діти, яким присвятила своє життя.