Презентація експозиції «Побачити світ іншого» відбулася у мистецькій арт-галереї «MASLO». Світлини людей на візках здивували не тільки своєю масштабністю, а й зворушили майстерністю, — добро і приязнь, здавалося, струмують у їхніх поглядах.

Хмельничани мали змогу ще й поспілкуватися з героями соціального проекту, підопічними громадської організації «Світ без бар'єрів».
Наталія Петиш, з якою познайомилася, повідала свою сумну історію про те, як їй нелегко було змиритися з тим, що підступна хвороба поволі сковувала її рухи. Однак вона все ж продовжувала працювати бухгалтером, ще й заочно навчалася у коледжі, ще й на курси танців записалася. Проте нині, на жаль, жінці доводиться пересуватися з допомогою візка. Надії на те, що стане на ноги, ніколи не втрачала. «Адже Дикуль, знаменитий цирковий артист, після важкої травми хребта вилікував себе, — запевняла моя співрозмовниця. — А це щоденна важка праця до знемоги, до знесилля».
На презентацію супроводжували жінку чоловік Ігор та син Данило (на фото вгорі), який не приховував радості, коли побачив у галереї великий портрет своєї матусі.
Про фотосесію Наталя Петиш і не мріяла. Та коли майже три роки тому почула про соціальний проект, то відразу погодилася. Цікаво їй було працювати із відомими фотомайстринями Юлею Малиновською та Наталею Дмитрук. І відтоді з нетерпінням чекала відкриття експозиції.
Перемоги, хоча й маленькі, тішать не лише Наталю, а й її велику родину.
— Такі акції підбадьорюють нас, додають сил, адже щодня доводиться боротися за життя, — каже Наталя.
А ще проект незвичайний тим, що в ньому простежується дитячий погляд на життя людей у візках.
— Представлено 207 робіт вихованців школи мистецтв та загальноосвітніх шкіл міста, — повідомила координатор проекту Аліна Пилипчук. — І великі світлини обрамлені їхніми малюнками, від яких віє теплом і легкістю. Та й дитячій фантазії нема меж. Юні художники учасників проекту зобразили супергероями, лицарями, феями, королевами, бо сприймають їх не так, як це прийнято в нашому суспільстві.
У кожного з героїв проекту було щасливе багатообіцяюче життя, проте через важку травму, автокатастрофу чи невиліковну недугу вони опинилися в інвалідному візку. Однак зневіра та безвихідь їх не скорили — виховують дітей, займаються спортом та плекають світлі мрії на майбутнє. Світ для них такий же дивовижний і неповторний. І не дивно, що своєю силою духу вони вразили й дитячі серця.