І засяяв кошик неймовірною красою, коли Оксана Буймістер склала в нього барвисті писанки. В її руках звичайне яйце перетворюється на енергетичне диво, а своїм умінням радо ділиться з бажаючими.

Створення писанки, упевнена майстриня, сакральний, священний, процес, призначений для втілення і здійснення бажань із допомогою божественних сил. Це своєрідне магічне дійство приносить благословення, радість, достаток, поліпшує самопочуття та додає надії. Коли серце бринить вдячністю до Всесвіту, то і Всесвіт відгукується на наші прохання.
До цієї життєдайної справи її залучила бабуся Ганна. Як тільки-но п'ятирічна онука навчилася тримати писачок, то взялася розмальовувати яйце.
– Під супроводом бабусі писала писанки, а вона ділилася зі мною, усім, що знала й уміла, – продовжувала майстриня, – розповідала про значення кольорів та візерунків, відшліфованих віками. Писанка, яку кладуть у великодній кошик, – дань Богу, своєрідна молитва, висловлювання любові та вдячності Всевишньому за життя й опіку.
Ота потреба в прагненні творити власну писанку, виплекана з дитинства, не вичерпалася з роками, а, навпаки, зміцніла. Вже й сини від матері залюбки переймали секрети цього непростого мистецтва.
– Молодший Олесь захопився музикою, він ще й композитор, навчається у Чехії, – розповідала жінка. – А от старший Павло, хоча працює програмістом, проте напередодні Великодня пише писанки, а його дружина допомагає йому.
Оксана Буймістер втішена тим, що мистецтво писанкарства не занепадає, а вона серед тих, хто його активно відроджує.
– У чарівному яйці-райці у вигляді образів, символів, заархівовані знання наших предків про Всесвіт. Тож закортіло мені дослідити й розшифрувати, що написано у цих посланнях. Це була тривала кропітка праця. Вдалося зібрати й видати 48 листівок з ілюстраціями різних писанок, описати, що закодовано в кожній. А в ній увесь Всесвіт...
Для школярів НВО № 5, де вчителює Оксана Василівна, стало гарною цікавинкою написання писанок. Радіє вона, коли на майстер-клас, який проводить, приходять батьки. Вона разом зі своїми дітьми творять писанку.
А це не єдине захоплення Оксани. Хоча й не так часто, але поринає у чарівний світ створення ляльки-мотанки. “Стрічечка до ниточки, ниточка до тканинки, тканинка до задуму. Багато любові, знань, відчуттів, години ладування і народжується лялька, яка оберігатиме вас і ваш простір”, – ділиться враженнями майстриня.
Життя цікаве, навіть у будень. ”Нарешті прокинулася магнолія, уперше зацвіла. А я ж вісім років чекала цього дива”, – розповідає. – Та й сон-трава, рідкісна рослина, занесена до Червоної книги України, теж казкова із ніжним оксамитовим пушком...” І від розмаїття квітів, які плекає на присадибній ділянці, черпає енергію. А ще подорожі, нехай короткочасні чи незаплановані, дарують їй сили та натхнення.
В усіх починаннях та задумах підтримує Оксану її чоловік Ігор, з яким по життю однією дорогою йде уже 25 років. Допомагає їй в усіх домашніх справах, аби дружина зайнялася тим, що прагне її душа.
– Спробуйте створити родинний оберіг своїми руками, – радить майстриня, – наповнивши себе любов'ю та енергією. Навіть неідеальний, не такий досконалий. І тоді збагнете — радість життя у простих речах.