Не могла собі уявити Катерина, що стане дружиною священника. Закінчивши університет, мріяла про викладацьку кар'єру. Проте невидима сила із рідного Харкова скерувала її у Вінницю. Там, у церкві, зустріла свого судженого, близького за духом, який закінчив духовну семінарію. Зумів Андрій Андрійчук завоювати дівоче серце своєю цілеспрямованістю, амбітністю та чуйністю до ближніх. І не дивно, що він обрав у житті нелегку стезю — дбати про скривджених долею та тих, хто опинився за межею бідності.
Понад три роки тому, приїхавши із сім'єю у Хмельницький, Андрій Андрійчук, священник протестантської церкви, ще й очолив громадську організацію “Територія добра Поділля”. А його дружина стала помічницею та порадницею у благочинних справах.
І це не одноразові акції, а щоденна виснажлива робота волонтерів, яка допомагає виживати хмельничанам у скрутний час. Адже незаможні матері мають можливість узяти дитячий візок, підгузки, одяг та взуття тощо. А люди похилого віку – скористатися послугами пральні, перукаря і втамувати голод.
– Щомісяця нужденним волонтери роздають 150 продуктових наборів, а протягом року — дві тисячі, – зауважує Андрій Сергійович. – Не забуваємо і про безхатченків. Для них двічі на тиждень, щочетверга та щосуботи, готуємо безкоштовні обіди. Людей, у яких нема житла, запрошуємо до притулку. У них з'явиться шанс змінити своє життя.
Схвилювала доля колишнього військового, у якого забракло сил боротися з негараздами. Чоловік втратив усе, що надбав, чим дорожив. Скривджений, принижений та хворий безхатченко уже не сподівався, що йому простягнуть руку допомоги.
– Вдалося чоловіка навернути до життя, зцілити від зневіри, порадіти за нього, – продовжував Андрій Сергійович. – У В'ячеслава Поляцка гарна сім'я, нині він уже допомагає скривдженим долею — керівник центру адаптації для безхатченків.
Намагаються не обділити увагою дітвору із неблагополучних та малозабезпечених сімей, сиріт, батьки яких загинули на східному фронті. Стараються, аби їхнє дитинство стало радісним та яскравішим. Для дітей організовують розважальні заходи, душею яких не раз була Катерина Андрійчук, зачаровуючи чудовим співом та грою на унікальному інструменті ямасі.
З'явилися і благодійники, які щосуботи запрошують у свій заклад “Нью-Йорк Стріт Піца” десятеро дітей та їх частують. Команда волонтерів повсякчас навідується у гематологічне відділення обласної дитячої лікарні, щоб порадувати й підбадьорити малих пацієнтів, які тривалий час борються за життя. Подарунки, якими малюють і розфарбовують, складають пазли, стають втіхою для дітвори, додають позитивних емоцій.
Якраз три роки тому розпочала громадська організація добрі справи, про які можна нескінченно розповідати. І справитися із цією благочинною місією вдається завдяки небайдужим людям.
– Пересічні громадяни підтримують наш проект “Допоможемо вижити” й приносять добротний одяг, дитячі набори, меблі чи, роблячи закупи у мережі магазинів “Сільпо”, щось із продуктів залишають у спеціальних кошиках, – продовжував мій співрозмовник.
І Андрій Андрійчук безмежно вдячний за їхню щедрість та милосердя до ближнього. Адже ця допомога стає порятунком для тих, кого скрута загнала у глухий кут. А всього-на-всього нужденним потрібно зателефонувати волонтерам за номерами 068-203-15-24 чи 067-286-44-82.
Подружжя Андрійчуків зуміло збудувати сімейне щастя. І у батьківській любові купаються синочок Андрійко та донечка Мілана. А ще Андрій та Катерина переймаються чужою бідою. Небайдужі до тих, хто втратив віру у себе, у завтрашній день, кого доймають злидні. І прагнуть життя знедолених змінити на краще, додавши тепла і радощів. Вони переконані: зупинилося б життя на землі, якби люди не допомагали одне одному — безкорисливо й щиро.
Gismeteo 
