Цю світлину зробив фотограф через кілька років після закінчення війни. Маленьких першокласників, тісненько розсадивши біля себе, вчителька зібрала майже три десятки.

Хоч післявоєнна розруха й бідність цілком поглинули людей, однак батьки, зібравши одежину, взуття (якщо старші діти не зносили), намагалися обов’язково віддати своїх дітей на науку.

Так і школа в селі Гусятин, що на Чемеровеччині, відчинила двері у вересні 1948-го, і діти з усього села й сусідніх – почули перший у їхньому житті дзвінок.

Євгенія Стрілець – чорнява дівчинка у самому верхньому ряду (в центрі) добре пам’ятає свої шкільні роки – голод, пожовклий товстий папір замість зошитів, а ще – дитячу агресію та проблеми з зором. Для маленької дівчинки навчання в школі було важким випробуванням. Сьогодні жінка, переступивши вісімдесятилітній рубіж, із болем згадує важке дитинство. Це тут, на фотографії, вона ще й не здогадувалася, що на неї чекає невдовзі. І цькування однокласників, і виключення зі школи через те, що з подругою через цікавість заглянули на службу до церкви, а ще добре пам’ятає, як вони – учні – вели справжні «війни» через річку Збруч із школярами сусіднього Гусятина вже Тернопільської області. «Діти на Тернопільщині називали нас москалями й кидалися камінням на нас через Збруч, – ділиться Євгенія. – А ми, босоніж стоячи у воді, давали відсіч кривдникам. Найменші подавали каміння старшим, і не було права уникнути участі у «битві», бо на кону була честь школи. Часто бігли додому з розбитими головами, проте вдома нікому не зізнавалися – звідкіля такі травми.

Але зі справжньою жорстокістю довелося зустрітися віч-на-віч, коли перейшла до старших класів до сусіднього Гусятина на Тернопільщину. Зі мною не розмовляли однокласники, штовхали й принижували, називаючи «москалькою». Ось такі були часи».

Маленька дівчинка, вмиваючись слізьми, йшла додому й не розуміла – чому її так називали. Вона майже втратила зір, отримавши випадково травму від маленького брата, проте вірила, що все зміниться. Так і сталося, коли стара вчителька, захистила дитя, яке бачило лише силуети, проте понад усе хотіло навчатися. Вона наказала дітям її більше не ображати…