Не раз Сашко Дворніцький із Адамполя виступав на сцені Пасічнянської музичної школи. Юний піаніст із натхненням виконував твори і класиків, і українських композиторів. Проте недавнього зимового дня десятирічний школяр хвилювався, адже уперше акомпануватиме своїй молодшій сестричці.

Коли ж доторкнувся клавіш фортепіано, переживання, які мучили його, враз зникли. Та й Даринка співала наче вроджена артистка. Обдаровані діти зірвали аплодисменти, а серед глядачів, як завжди, були їхні мама із татом.
Подружжя Інна та Сергій Дворніцькі уже вкотре переконалися, що недаремно вмовили свого сина, другокласника, навчатися ще й у музичній школі. Батьки радіють його успіхам. Сашко став дипломантом Міжнародного конкурсу «Львів Каваї Карантин 2020» та переможцем Всеукраїнського конкурсу «Я — артист».
Творчі перемоги — не лише наполеглива праця юного піаніста, а й вчительки, нині директора музичної школи Світлани Жарун. Уже протягом тридцяти років вона допомагає сільським дітям пізнавати красу та велич музики.
До речі, татусь Сашка теж учень Світлани Степанівни. Йому було цікаво навчатися у музичній школі, проте, зізнається Сергій Дворніцькій, не мріяв про кар'єру піаніста, тож обрав, як мовиться, приземлену професію — землеупорядника.
Подружжя впевнене — любов до музики їх звела та поєднала долі. Адже Інна теж мала потяг до високого мистецтва, захоплювалася грою на баяні, сподівалася отримати професійну освіту. Та все ж зустріч із Сергієм внесла корективи у її мрії та задуми. Без сумніву та вагань сімнадцятирічна Інна пішла під вінець із коханим чоловіком. І пишається своєю великою дружною родиною.
— Зазвичай невістка стає помічницею для свекрухи, а у нас навпаки, — розповідає моя співрозмовниця. — Адже Тетяна Володимирівна допомагає мені в усьому, ще й наглядає за дітьми. І біжать вони до бабусі зі шкільними зошитами, щоб перевірила домашнє завдання. Завдячую свекрусі та свекру ще й тим, що не засиділася у декретній відпустці, а пішла на роботу, яка для мене багато важить.
У домі Дворніцьких, де під одним дахом мешкають три покоління, щодня звучить музика. Ще й Даринка вирішила навчатися грі на бандурі.
— Хоча Саша слухняний, старанний відмінник, проте, як усі хлопчики, інколи бешкетує, — продовжувала Інна Дворніцька. — Коли насварюся на нього, то ображається. Тоді сідає за фортепіано, бо класична музика його заспокоює.
А мене Сашко зачарував виконанням твору Михайла Чембержі «Метушня в старовинному палаці», який вважається перлиною фортепіаної музики. І на думку спали поетичні рядки Надії Красоткіної:
Музика, як казка, музика — жива.
І не треба серцю будь-які слова.
В музиці — найвищі ніжні почуття,
В ній любов і туга та саме життя.
P. S. Коли публікація була підгтовлена, то від подружжя дізналася радісну звістку — Сашко став лауреатом Міжнародного конкурсу юних піаністів.