Не звик Володимир Довгий сидіти без діла — плекає квіткову красу, захоплюється вишиванням. А ще доглядає овець, а з вовни в’яже теплі шкарпетки для захисників.

Українська вишивка — унікальне надбання, яке турботливо оберігають нині ті, хто прагне передати його у спадок наступним поколінням. У кожному візерунку закодована людська доля, почасти — дуже трагічна. Стібок за стібком зашивали в давнину подолянки на рушниках свій біль, тугу та... молитву. Свою особливу енергетику вишивка зберігає протягом багатьох десятиліть і навіть століть, і в цьому її цінність, адже, торкнувшись її, мимоволі занурюєшся в сиву давнину.
Великою гордістю для нас є Музей подільської вишивки та побуту в селі Маниківці, що на Деражнянщині. Це незвичайне місце — справжній скарб Хмельниччини, про який детальніше розповімо в наступних номерах “Подільських вістей”. А сьогодні увазі читачів пропонуються історії трьох вишитих рушників, які повідала завідувачка музею Наталія КИСІЛЬ.

Потяг «Київ-Івано-Франківськ», ще званий «Стефанія». В купе приємна білява жінка, 50+, їде лікуватись в Моршин, вона виглядає як людина в очікуванні відпустки, балакуча, стомлена, але намагається бути усміхненою. Дізнавшись, що я працюю в секторі медицини, розповідає, що в неї системне порушення сну. Заходить він...

Саме так звикла ставитися до своєї роботи начальник і за сумісництвом листоноша поштового відділення зв’язку в селі Маниківці, що на Деражнянщині, Ніна Крищуцька.

Ще з дитинства Надія Особська була залюблена в українську народну пісню — мелодійну, чарівливу і дивовижну. А гарний голос дістався у спадок від матері не лише їй, а ще й сестрам Людмилі та Ларисі. Їхнє тріо не раз заворожувало глядачів своїм колоритним співом.