Минулої суботи свою 525-ту річницю зустріло  славне своїми людьми й традиціями мальовниче село Солобківці, що на Ярмолинеччині. Серйозний ювілей — серйозне  й святкування. Феєричні урочистості приємними миттєвостями  назавжди закарбувалися у пам’яті господарів і гостей свята.

Подвір’я Солобковецької школи ледь вміщувало гостей села-ювіляра. З екрана великого телевізора відеофільмом говорила історія, довжиною  більш ніж півтисячі років, втиснувши, вмістивши, переживши у собі ой як багато! Доповнив фільм фактами і віхами вчитель історії Олександр Тимощук.
Врочисті звуки Славня України сповнювали гордістю за рідні Солобківці кожного присутнього. Першим слово взяв сільський голова Сергій Когут: «Вже п’ять з четвертиною століть стоїть наше село на перехресті стародавніх торговельних шляхів. За цей час воно пережило безліч змін. І ось зараз перед нами знову відкривається перспектива відновити колишню славу нашого села. Я бачу в майбутньому Солобківці сильними та процвітаючими, а громадян — щасливими і забезпеченими. І лише шляхом об’єднання під ідеєю розвитку села, ми зможемо відстояти своє право на майбутнє і змінити на краще наше сьогодення. Сучасні Солобківці можуть пишатися тим, що тут народжуються і зростають покоління талановитих і працелюбних людей, які змінюють його обличчя. Разом ми розвиваємося, покращуємо благоустрій, набуваємо європейського вигляду. Разом ми єдина і велика сім’я, яка прагне створити зручні й комфортні умови для життя».
Були цього дня щирі й теплі побажання від почесних гостей. Були дарунки, пісні й танці. Тішили своїми талантами самородки і відомі ансамблі, співаки, танцюристи. Солідній річниці присвятили турнір з міні-футболу.
Не оминули організатори свята увагою жодного: дарували подарунки ліквідаторам аварії на ЧАЕС, воїнам-афганцям, спортсменам (щойно повернувся із чемпіонату Європи з гирьового спорту серед юнаків Олександр Юрик).  Пройнялися болем Емілії Нетет, у якої чужа афганська війна відібрала сина. Хвилиною мовчання вшанували загиблих. Щиро дякували нинішнім захисникам України.
А ще віншували наймолодших — цьогоріч у селі народилося восьмеро немовлят. Не забули й  старожилів. Привітали новоспечених молодят. Захоплювалися материнським подвигом односелець, які дали путівку в життя одинадцятьом, десятьом, шістьом, п’ятьом дітям, а також Тетяни Гладиш, яка виховує троє прийомних дітей… Згадали односельців, які дбають про благоустрій села.
Найочікуванішою для молоді, звісно, стала  дискотека. Словом, свято було щедрим на теплі слова, пісні й поезію, що линули від серця, гарні дарунки, сповнене приємних вражень, гарних зустрічей, незабутніх емоцій. Вдався день народження на славу. Бо хто вміє працювати, той і у відпочинку знає толк.