Ось і відходить в історію 2019 рік. По сплинові його останніх днів ловимо себе на думці, що промайнув він дуже швидко, здається, навіть швидше, ніж його попередник. Так, роки мають властивість не лише іти, бігти, а й летіти. І, дивлячись їм услід, аналізуєш прожите, засмучуєшся, радієш, надієшся, бо життя, як мереживо, зіткане з різних ситуацій, різних відчуттів, поглядів, думок. Будуть у ньому гіркота, біль, але неодмінно знайдеться місце і для щастя.

2019-й — став переломним в житті країни і кожного з нас. Рік сумлінь, вибору, очікувань. Рік змін. Чи обернуться вони на краще, засвідчуватиме 2020-й, який вже стукає нам у двері. Безумовно, суть цих змін залежатиме від розуму  політиків, та все ж головним чином — від наших принципів, від нашої позиції, від нашого голосу.
    Дуже прикро, коли державні керманичі, чи будь-хто інший, уособлює свій народ з сірою безликою масою, котра проковтне кинутий їм «огризок» і поведеться на обіцянки про більший шматок. Дуже образливо, коли верховодці вважають, що у них в ногах недоумки, які віритимуть кожному їхньому слову. Тож, мабуть,  усім нам у наступному році варто побажати гідності, яка робить із нас Людину, побажати розсудливості та мудрості, яка вкаже  на правильні рішення, вчинки та виведе на правильний шлях. Бажаємо й надійних та добрих людей в щоденному оточенні, бо лише з ними ти набираєшся сил і розпізнаєш справжні життєві цінності.
Саме на таке оточення багаті «Подільські вісті», бо своїм понад столітнім довголіттям зобов’язані Вам, дорогі наші читачі. Це ви є нашим найбільшим натхненням і, відкриваючи свою душу, зворушуєте й нашу. Саме тому особливою щирістю, сердечністю завжди наповнюється «Любисток», який можна перечитувати знову і знову. Це ваш погляд на політичну ситуацію, на дії влади, керівників різних рівнів відображається у «Політичних гойдалках», що спонукають до роздумів, дають можливість бути почутим.
Це ваші листи, сповнені надії на справедливість, кличуть нас в дорогу, аби вислухати, розібратися в ситуації і, головне, — допомогти. Читацька довіра — вияв найвищого журналістського щастя.
І коли сьогодні окремі нардепи, серед яких, на превеликий жаль, і вчорашні журналісти, заявляють, що в країні аж занадто багато свободи слова, отже, будь-що треба її «приглушити», то в цих висловлюваннях вбачається не лише рабське служіння партії, яка вивела «в люди», а й страх за свою шкуру. Вони ж бо добре розуміють, якою є сила слова. Чи не тому новоявлені законотворці так бажають просунути закон, який, по суті, (на зразок комуністичних часів), легалізує цензуру? Готують ще один, яким  підводять «неугодних» журналістів до кримінальної відповідальності.
Може, й тому, нам все наполегливіше втовкмачують, що газети відживають своє, а новообраний президент помітно відмежовується, або й  ігнорує друковані ЗМІ.
Так, життя змінюється, цифрові технології все частіше проникають у наше середовище, та, пригадайте, як колись стверджували, що не матиме майбутнього театр, книга — якраз те, що змушує наші мізки працювати. Сумні прогнози, на щастя, не справдилися — завдяки людям, які не дали знищити ці цінності. Подібні буревії переживає нині й преса. Проте у нас ще достатньо мислячих, патріотично налаштованих людей, які вірні правдивому газетному слову. Насамперед, згадуємо вас, шановні передплатники «Подільських вістей». Економлячи на необхідному, ви все ж вважаєте за потрібне щотижня тримати в руках наш часопис, черпати з нього важливе, корисне, духовне. І ми вклоняємося кожному за відданість газеті.
Для тих, хто з року в рік читає «Подільські вісті», невдовзі проведемо розіграш призів, для якого потрібні будуть копії  ваших передплатних квитанцій на рік. Хочемо, аби наш подарунок був ще одним свідченням щирої подяки.
Якщо ж до завершення року хтось з різних причин не встиг оформити передплату, зможе «наздогнати» велику читацьку аудиторію «Подільських вістей» в січні. Наші друзі з поштових відділень зв’язку залюбки прийдуть вам на допомогу.
У своїх матеріалах журналісти «ПВ» прагнули поділитися найяскравішими враженнями, найпам’ятнішими зустрічами, які дарував 2019-й, таким важливим для кожного журналіста. Нехай його слід у нашій пам’яті буде добрим. Нехай із свіжим подихом нового —  прийде все найліпше та бажане. І,  головне, щоб ми залишалися разом.