Жінки-пасічниці і тепер рідкість. А в минулому й поготів.

Одна із представниць цього благородного ремесла — Євдокія Іванівна Годованюк (у дівоцтві Кондратюк) — жила в минулому столітті у селі Понора Славутського району Хмельницької області.
Народилася Явдоха, як називали її в селі, 13 березня 1895 року. Коли почала пасічникувати і в кого навчилася доглядати за бджолами, не відомо. Але за словами її правнука Василя Гізуна з Рівного, вона прилучила до бджолярства і свого чоловіка Олександра Купріяновича. У тридцятих роках минулого століття доглядала за колгоспною пасікою.
У подружжя народилося восьмеро дітей. Проте вижило тільки троє. Овдовіла Євдокія Іванівна у 1945-му, коли чоловік загинув на фронті. Проте ремесла свого не полишила, а ще й навчила пасічникувати синів — Петра і Володимира.
Нині у Понорі мають свої пасіки її внуки — Петро Володимирович (проживає в місті Нетішині Хмельницької області) і Михайло Петрович (мешкає у Києві).
У Понорі люди старшого віку й нині пам’ятають, як баба Мосиха (так її називали в селі) ходила на Великдень до церкви, несучи конусовидну воскову свічку завдовжки близько метра і завтовшки знизу близько семи сантиметрів. Вона не була суцільна, а звита з кількох тонших свічок. Окрім цієї великої свічки, мала вона із собою ще й звичайні свічки, які роздавала жінкам.
Скінчився її земний шлях 2 серпня 1980 року. А цей знімок зроблений у кінці 50-х років минулого століття.