Друк
Категорія: Орбіта краєзнавця
Перегляди: 2467

Чому поміщики боялися розкріпачення селян?
Щомісячний журнал «Новое слово», який виходив у Петербурзі, у другому номері за 1911 рік опублікував добірку матеріалів, присвячених 50-річчю скасування кріпацтва. Є серед них й добротна історична розвідка під назвою «Селянське питання до великої реформи».

Окрім переліку загальновідомих катувань і знущань, які змушені були терпіти кріпаки від своїх власників, у цьому матеріалі є розповідь і про те, що селяни за зґвалтування своїх дружин і дочок щороку вбивали 60-70 поміщиків. Причому за довгі роки існування кріпосного права виробився навіть своєрідний ритуал, бо за цей злочин панів карали чомусь саме сокирами.
На думку автора статті, селянин-кріпак не мав ніякої можливості покарати пана за зґвалтування через суд. І хоч такі рідкісні процеси в Російській імперії таки траплялися, закінчувалися вони завжди рішенням на користь ґвалтівника.
А поскаржитися кріпак на свавілля поміщика не мав права. Бо ще 1763 року Катерина ІІ своїм маніфестом заборонила такі звернення після того, як група спритників зуміла передати подібну «чолобитну» прямо в руки імператриці, вважаючи, що цариця насправді добра, а то все на місцях у знахабнілих дворян сваволя. Натомість за таке зухвальство «ходаки» були публічно страчені, в церквах протягом року щомісяця читався царський маніфест про заборону скарг на поміщиків, а потім подібні читання відбувалися один раз на рік, аби всі знали, що кріпакові залишається тільки терпіти і ніде не шукати правди. Ось тоді-то селяни й зрозуміли, що у них є сокири і вони вміють майстерно ними володіти.
Коли ж розпочалася підготовка до скасування кріпацтва, то поміщики, добре знаючи, яких кривд від них натерпілися селяни протягом століть, боялися, що їм все це пригадається, і тому як могли протидіяли реформі.