Російська буржуазія вийшла з кріпосних селян.
Видатний український економіст Михайло Туган-Барановський у своїй праці «Русская фабрика в прошлом и настоящем» наводить вражаючі факти, коли у першій половині ХІХ соліття кріпосниками були і… кріпосні селяни.

«Село Іваново, — пише історик російської фабрики, — являло собою оригінальну картину. Найбагатші фабриканти, що мали понад 1000 робітників, юридично були такими ж безправними людьми, як і останні голяки з їх робітників». Родоначальник династії Морозових, Сава, був простим ткачем і кріпаками поміщика Рюміна. Власник однієї з найбільших шовкових фабрик Миколаївського часу не тільки був кріпосним з народження, але і залишався ним до самого 19 лютого 1861 року. Таке ж походження мали і московські Гучкови, і тютюновий фабрикант Жуков. Але більшість кріпаків-буржуа були не тільки власниками капіталів і промислових підприємств, а й володіли землею і людьми. Одному з іванівських фабрикантів, Гареліну, належало сільце Спаське з усім населенням. В іншого було навіть кілька сіл. А ще були кріпаки-капіталісти, які накупили собі по шість і сім сотень душ селян. Всі вони мали і кріпосну прислугу.
Юридично всі ці кріпаки були записані за панами: але оброчний мужик, який давав панові двадцять тисяч на рік, як іванівські фабриканти, був дуже вигідною дохідною статтею, щоб не поважати його прав, якими б не були вони екстравагантними з кріпосницької точки зору.