Краса і гордість Поділля — Південний Буг, який свого часу і підступно, і явно забруднювався, захаращувався під «пильним оком небожителів», в наші дні знову потерпає від безгосподарності, безвідповідальності й людської  байдужості.

Здавалося б, наша центральна водна артерія краю (до речі, третя за величиною в Україні після Дніпра і Дністра) почала відновлювати свої живильні сили після припинення діяльності низки промислових підприємств. (От  дійсно — лихо не без добра). У річці знову з’явилися раки, а це — певна ознака очищення і оздоровлення води, збільшилася кількість судаків, коропів, пліток, окунів… На радість фахівців і рибалок у Бузі прижилися дністровський бичок, білий амур, товстолобик. Оптимісти очікували відродження линів, кобликів, в’юнів, які колись масово водилися  і у річці, і у водосховищі. На Хмельницькому пляжі з квітня до жовтня купалися і засмагали багато відпочиваючих… Око тішили човни і катамарани, а згодом, на радість всім, в акваторії острова «Кохання» з’явився катер для прогулянок.
І тут на наших очах картинка змінилася, як на чорно-білій фотографії — з позитиву на негатив. Води Бугу зненацька почорніли, покрилися отруйною білою піною, з’явився жахливий сморід, почався мор риби. Серед зими раки, шукаючи порятунку, почали виповзати на берег, метрові коропи та товстолобики черевом догори спливали в ополонках. Всю зиму стійкий сморід стояв над річкою, а чорні плями, як і людські чутки підтверджували, що з нашим Бугом сталася біда.
«Перші повідомлення про неприродний запах і масовий замор риби у річці  Південний Буг поступили до нас у середині листопада, — розповідає начальник відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області Олег Ліщук. — За даними інструментально-лабораторних досліджень виявлено, що це — наслідок потрапляння у воду токсичних органічних речовин у результаті скидів неочищених госппобутових та виробничих стічних вод, у тому числі й відходів виробництва цукру. У ході спостережень за якістю води Південного Бугу було встановлено, що забруднюючі речовини вносяться у поверхневі води у районі промислової зони мікрорайону Гречани м. Хмельницького та вище, по течії, з річки Мшанець, яка є притокою Бугу. Тому, окрім Бугу, було обстежено річку Мшанець. Пік забрудненості, як свідчать результати досліджень поверхневих вод, був виявлений у річці Мшанець в районі смт Наркевичі Волочиського району. Висунуто припущення, що  саме місцевий цукрозавод міг бути причиною порушення екосистеми річки. Ні для кого не є секретом, що під час сезону цукроваріння на підприємстві сталася аварія, внаслідок якої і трапилося екологічне лихо для річок Мшанець та Південний Буг на ділянці від Наркевичів до Хмельницького».
«Також у грудні, за результатами досліджень поверхневих вод Південного Бугу, в районі обласного центру спостерігалось значне збільшення вмісту забруднюючих речовин, — продовжує розмову в. о. начальника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області Микола Садлій. — Тоді епіцентром забруднення виявилася ділянка прибережної смуги в районі вулиці Кооперативної, що розташована в мікрорайоні Гречани. За попередніми даними фахівців, скидання забруднюючих речовин скоїлося через неполадки на каналізаційному колекторі, який належить одному з підрозділів Південно-Західної залізниці. Туди скидаються госппобутові стоки будинків приватного сектору та промислові відходи низки підприємств. 

Виходить, що у забрудненні Південного Бугу є кілька фігурантів. На жаль, згідно зі ст. 31 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 та п. 8 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються тільки з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки.
Тобто, щоб провести перевірку суб’єктів господарської діяльності контролюючим органам необхідно отримати згоду Кабміну. Поки вона відсутня, порушники екологічного законодавства й надалі безкарно можуть шкодити природі, а значить, всім нам.
Втім нема чого кивати на Київ, в області вистачає важелів, щоб навести порядок. Перелік служб, департаментів і чиновників, до повноважень яких також входять функції опікування станом навколишнього природного середовища Хмельниччини перевищив би обсяг всієї цієї статті.
Місцева ж влада зробила все за класичною схемою: була створена робоча група на чолі з високопосадовцем — заступником голови обл-держадміністрації Володимиром Кальніченком, але аж через півтора місяця з моменту початку замору. Задіяли фахівців, які науково підтвердили те, про що всю зиму з обуренням говорять хмельничани. Так, дійсно, річку отруєно. Вміст амонію сьольового, показники БСК та ХСК (біологічного та хімічного споживання кисню, які свідчать про вміст органічних речовин, що поглинають кисень), важких металів (заліза) перевищує норми в рази, а вкрай шкідливого сапоніну (речовини, що характерна для відходів цукрових заводів) — у десятки разів.
Як завжди, ніхто не поінформував населення про екологічну небезпеку. Та пильні хмельничани, які навчилися читати між рядками, в радіоанонсах з приводу Водохреща, звернули увагу, що охочих до водних процедур запрошують не на Буг, як це було завжди, а на ставок у Дубовому.
Висновки робочої групи не порадували ані громадськість, ані спеціалістів. Зокрема, резюме: «Основна мета дослідження — не покарання, а приведення в норму екологічної ситуації в області» — не залишилося без коментарів. Так, керівник Хмельницької обласної організації «Українське товариство охорони природи» Юрій Резніков не розуміє, чому чітко не названі і не притягнуті до відповідальності винуватці забруднення Південного Бугу. Хто і як буде ліквідовувати наслідки отруєння річки і відшкодовувати державі збитки? Вказує він і на певні помилки керівництва міста. «Сьогодні, щоб трохи зменшити забруднення і концентрацію шкідливих речовин, а також негативний вплив від гниття мертвої риби, виконується  рішення про підняття рівня води на водосховищі, що, в свою чергу, знизило б рівень води в самій річці нижче греблі. А через недосконалість технології очистки комплексу комунальних очисних споруд, які скидають стічні води у Буг, передбачено їх розбавлення річковою водою. Тобто, приховавши забруднення річки в центрі міста,  влада сприяла додатковому забрудненню води нижче за течією».
Отже, нашарування забруднень було посилено низьким рівнем води у водосховищі міста, де проводилися роботи по берегоукріпленню, у зв’язку з чим, за дозволом Хмельницького облуправління водних ресурсів, частину води  спустили. Хоча департамент екології та природних ресурсів Хмельницької ОДА на це дозволу не надавав. Воістину: лебідь, рак і щука… Неузгодженість дій екологічних департаментів призвело до того, що у зимовий період зменшилася концентрація кисню у воді (замість необхідного мінімуму у 4 міліграми на літр води, спостерігалося лише 2,4). Отруїлася і задихнулася не тільки риба, а й  інші  річкові жителі. Хмельничани нарешті отримали відповідь на сакраментальне «Де раки зимують?». — На снігу чи на березі.
 І ще один дуже важливий фактор. Якщо врахувати, що й Меджибізьке водосховище Південного Бугу тривалий час випорожнене з метою колись провести ремонт і створити природні фільтри, то наші сусіди з Вінниці  мають передати нам «дружній» привіт за турботу. Адже вони споживають воду саме з Бугу, який ми по-дикунськи знищуємо.