Хмельничанка Галина Скоциляс думала-гадала, чим зарадити воїнам, які перебувають у зоні  АТО. І вирішила порадувати своїх земляків свіжоспеченими буханцями з рідної землі. Знає Галина Григорівна, де випікають  хліб найсмачніший, найдухмяніший, за давніми рецептами  й без хімічних домішок, — на Хмельницькому хлібокомбінаті, де сорок років трудилася. Тому й звернулася до директора підприємства Олени Романенко (на фото). Проте переконувати керівника не довелося. Уже наступного дня, о п’ятій годині ранку півсотні гарячих, як літнє сонце, хлібин із пекарні працівники передали волонтеру Олександру Бауріну, який поспішив на схід країни.
Галина Григорівна розуміє,  як це важливо для воїнів, коли про них не забувають й піклуються. Бо ж її син теж понад три місяці перебував у зоні АТО. Повернувся, слава Богу, живим-здоровим. Проте тривога не полишала її. Журилася за тих бійців, які мерзнуть в окопах чи бліндажах. Коли познайомилася з волонтером Олександром Бауріним, то долучилася до  святої справи — допомогти зігріти захисників Вітчизни.
Разом із сусідами, знайомими збирала теплі речі, купувала валянки на свою мізерну пенсію. Потім посприяла, аби бійці АТО посмакували хмельницьким  житнім і пшеничним хлібом. Однак її задум, запевнила Галина Скоциляс, вдався лише завдяки директору Олені Романенко — щирій та добрій людині. Якраз і Олена Василівна, завітавши до редакції, побажала всім миру на нашій землі та хліба на столі.