А вони, тягнучись за сонцем, розливалися на полі пишним колоссям, наповненим справжньою господарською любов’ю і турботою. І як же не любити вирощене на рідній благодатній землі, яка віддячувала за повагу до себе щедрими врожаями…

Минають роки, відлітають у минуле птахами, та все одно рік за роком рясніють поля добрих справ, які за життя встиг зробити Іван Загродський – талановитий господарник, заслужений працівник сільського господарства України, який багато років відданої праці присвятив приватно-орендному підприємству «Росія» в селі Великий Олександрів на Віньковеччині, яке очолював. У ньому залишилася його душа, бо її віддавав роботі сповна, не шкодуючи сил та енергії. За високі досягнення у сільськогосподарському виробництві Іван Гнатович у 1980 році нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ СРСР, а в 2001-му орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Його поважали та наслідували, на нього рівнялися, бо єдиним життєвим дороговказом для Івана Гнатовича була людяність. А більшого й не треба, адже вміння згуртувати людей, підтримати, підбадьорити добрим словом і зрозуміти – це ті риси, за які його завжди цінували колеги, друзі та близькі.

Іван Загродський народився у 1947 році в селі Чепелівка на Красилівщині. Здобувши фах ветеринарного фельдшера, спершу працював за спеціальністю на свинокомплексі колгоспу в Старокостянтинівському районі. Потім доля його привела на Віньковеччину в гарне село Великий Олександрів, де бере початок особлива сторінка його життя – робота в колгоспі «Росія». Який у 2000 році реорганізували в приватно-орендне підприємство «Росія», очільником котрого став Іван Гнатович. За роки діяльності талановитий керівник вивів своє багатогалузеве господарство на досить високий рівень у області: в обробітку було понад півтори тисячі гектарів угідь, урожайність зернових складала майже 40-45 центнерів з гектара, на фермах утримувалося півтори тисячі голів великої рогатої худоби тощо. В господарстві працювало понад 150 чоловік, які й донині згадують лише добрим словом свого керівника.

Цьогоріч шостого березня минає дев’ять років, як Іван Гнатович на 65 році життя відійшов у вічність. Скільки б іще добрих справ для рідного краю, за який всім серцем уболівав, та для земляків він зміг би зробити, скільки б ланів засіяти… Та, на жаль, не судилося. Усі ці роки його справу продовжують найрідніші – дружина Ганна Миколаївна – нині керівник підприємства, яку підтримують син Олег та донька Людмила. Час біжить невпинно, вже й онуки Інна та Ростислав дорослішають і добре знають, що напрочуд хорошою і порядною людиною був їхній дідусь.

…І колоситься пшениця з року в рік, розлого вкриваючи золотом поля, по яких колись ходив гідний син своєї Землі. Іван Загродський залишив після себе гарний слід і пам'ять про нього житиме завжди в серцях багатьох людей.