Обстріл залізничного вокзалу в Краматорську, на пероні якого перебувало близько 4 тисяч цивільних осіб (в основному жінки та діти), вкотре засвідчив, що для російських окупантів немає межі, навіть найзлочиннішої, яку б вони не змогли переступити. Фото закривавленої дитячої іграшки (здається, це коник) побачив увесь світ (її передали в ООН). Невідомо, чи вижив маленький власник (або власниця) іграшкового коника, однак точно відомо, що ворожа ракета принесла смерть 59 людям, 5 із яких — діти. Особливо цинічним видається напис на цій ракеті — «За дєтєй!». А чому, власне, не «Для дєтєй!»? Так, для українських дітей, яких з початку російсько-української війни (за офіційними даними) загинуло вже 186 і поранено 342. Це ж для них — ворожі ракети, бомби, артилерійські снаряди, життя у підвалах, голод… День тому від важких поранень у Харкові помер дворічний хлопчик…
Коли чуєш і бачиш, які звірства чинила російська армія в Бучі, Ірпені, Бородянці, інших містах і селах на Київщині, Чернігівщині, Сумщині, серце сповнюється жахом. Зґвалтовані, закатовані, розстріляні жінки, старики, діти… Вбиті на рідній землі, у своїх оселях.
Кров холоне, коли чуєш про понівечені тіла, знайдені у черговій братській могилі, у підвалах — із зв’язаними руками, зі слідами тортур.
Ще більше кров холоне, коли дізнаєшся, що почали працювати мобільні крематорії, які загарбники привезли із собою. Спалюючи тіла вбитих українців, вони намагаються замітати сліди своїх нелюдських злочинів. І остаточно усвідомлюєш нарешті, що крематорії ці привезені саме для нас. Відтак зрозумілим стає термін «денацифікація». Це зовсім не ліквідація міфічних нацистів. Це — тотальне знищення України та українського народу. Ось такий диявольський план, детально розроблений нашим ворогом, засліпленим диким бажанням підкорити собі Україну.
Попіл жертв стукає в наші серця. І кров уже не холоне — закипає в наших жилах. Від бажання помститися. Непереборного бажання перемогти.
У нашому бажанні перемогти з-поміж представників міжнародної спільноти нас особливо активно підтримує та допомагає Прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон, якому, в свою чергу, практично всі ми дуже симпатизуємо. Ось і минулого тижня він приїхав до Києва з неанонсованим візитом. Борис Джонсон запевнив, що спільно з партнерами посилюватиме економічний та санкційний тиск на росію.
Минулого тижня Україну відвідали також президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та високий представник Євросоюзу з питань закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель. Зокрема, вони побували в Бучі й були вражені звірствами окупантів та пообіцяли, що Євросоюз допоможе Міжнародному кримінальному суду збирати докази злочинів росії в Україні. Окрім того, Урсула фон дер Ляєн передала Володимиру Зеленському опитувальник для України. Це важлива процедура, необхідна для отримання державою статусу кандидата на приєднання до Євросоюзу. Питання про надання нашій державі статусу кандидата повинно розглядатися вже у червні. Перспектива бути повноправним членом європейської родини — ще одна з причин, заради чого ми повинні перемогти.
Ми повинні вистояти. Іншої перспективи не маємо. Як-от стоїть Маріуполь. Захисники вщент зруйнованого міста, яке більше місяця перебуває в облозі, демонструють небачену стійкість.
Агресор, відступаючи, мінує усе: дороги, поля, будинки, автомобілі, побутову(!) техніку. Сіють смерть навіть після себе. Саме тому жителям звільнених міст та районів рекомендують не поспішати з поверненням додому. Ліпше почекати розмінування. Ось, приміром, на Київщину радять повертатися не раніше травня. Загалом, розмінування може тривати роками — це дуже складний і кропіткий процес.
Усього ж в Україні заміновано близько 85 тисяч квадратних кілометрів. Саме це дуже ускладнює проведення посівної кампанії. За підрахунками спеціалістів, цьогоріч вдасться засіяти лишень 70-80 відсотків посівних площ.
До того ж, Світовий банк прогнозує в нашій державі зменшення ВВП до кінця нинішнього року на 45 відсотків. Загалом, економіка України у зв’язку з війною уже зазнала загальних збитків на суму майже 600 мільярдів доларів.
...Україна нині у вогні. У вирі болю й страждань. Україна бореться за свою незалежність. І дає ворогу таку відсіч, щоб він навіть у думках боявся зазіхати на нашу землю. Віримо в нашу державу, віримо в Збройні сили України.
Gismeteo 
