Розпорядженням Президента України 30 квітня цього року звільнено з посади голови Шепетівської райдержадміністрації Анатолія Катеренчука і цього ж дня його призначено головою Хмельницької районної адміністрації.
Про завдання, які ставить перед собою новопризначений керівник, про перші кроки на цій посаді та розв’язання нагальних проблем — в інтерв’ю з Анатолієм Катеренчуком.
— Анатолію Федоровичу, як думаєте, чим було зумовлене рішення про Ваше призначення головою адміністрації іншого району?
— Із січня поточного року Хмельницький район залишався без голови райдержадміністрації. Проте в період, коли районні адміністрації виконують функції військових адміністрацій, вкрай важливо реалізовувати цілу низку завдань. Думаю, мій досвід, набутий під час керівництва Шепетівською райдержадміністрацією, наразі потрібен тут, в найбільшому районі нашої області. Мабуть, тому перестановку вважали доцільною і Президент, і голова обласної військової адміністрації.
— З чого ж розпочали свою роботу на новому місці?
— Із візитів до місцевих громад. Як відомо, Хмельницький район нині об’єднує території колишніх Хмельницького, Теофіпольського, Старокостянтинівського, Старосинявського, Волочиського, Летичівського, Городоцького, Ярмолинецького, Віньковецького, Деражнянського, Красилівського районів. Тож необхідно налагоджувати співпрацю, координувати роботу з територіальними громадами, які з’явилися в колишніх районах, особливо — в період воєнного стану.
У кожній територіальній громаді, знаємо, з початку війни створювалися добровольчі формування. Згідно з законодавством, ми повин-
ні провести офіційну реєстрацію та видати посвідчення командирам, добровольцям, які приймуть присягу на вірність Україні. Спілкування з керівниками громад, вивчення ситуації на місцях пришвидшить цю роботу і водночас допоможе з’ясувати головні проблемні питання, над якими потрібно працювати, об’єднуючи зусилля.
— Неодноразово доводилося чути, що бійців територіальної оборони забезпечували всім необхідним, а ось хлопці, які відправлялися на передову, змушені були самостійно купувати спорядження, в тому числі бронежилети, шоломи, інше.
— На початку і справді робили все можливе для забезпечення бійців територіальної оборони. Але згодом зрозуміли, що необхідно насамперед подбати про тих, хто відправляється на фронт. Все активніше в цьому напрямі почали працювати і влада, і територіальні громади, і волонтери. На сьогодні ситуація змінилася — у першу чергу забезпечуємо бійців Збройних сил України.
— Мабуть, особливо тісною в цей період повинна бути і взаємодія військової адміністрації з гуманітарними штабами?
— Звичайно. При обласній військовій адміністрації працює гуманітарний ХАБ, куди доставляються вантажі з-за кордону. Визначено, що Хмельниччина формує допомогу для Херсонської області, проте, відповідно до запитів і потреб, відправляють вантажі до інших центрів. Кожна районна військова адміністрація, вивчаючи разом із керівниками громад головні потреби, звертається за сприянням до обласної військової адміністрації. Координація роботи ведеться з дня у день. Ось, до прикладу, в Кам’янець-Подільському районі створено великий центр, де пакуються продуктові набори. Але з’явилася пропозиція, щоб і в Хмельницькому районі формувалися такі набори, адже потреба в них зростає.
— Знаю, що Хмельницька районна військова адміністрація нині налагоджує співпрацю з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста.
— Так. Відповідно до спільних домовленостей, п’ять мобільних бригад Червоного Хреста вже розпочали роботу на території Хмельницького району. Невдовзі таких бригад буде десять. Їхня ціль — забезпечити медичною допомогою, ліками переселенців. Проте ми переконали представників Комітету в необхідності такої допомоги і для місцевих жителів. У складі бригад Червоного Хреста працюють психологи, кардіологи, гінекологи, інші спеціалісти. Норвезький Червоний Хрест, взаємодіючи з Хмельницьким обласним Товариством Червоного Хреста, районною військовою адміністрацією, вже працював на території Деражнянщини. Складаємо графіки їхньої роботи в інших громадах району.
— Зараз з’явилася серйозна проблема із забезпеченням пальним. Чи відбивається це на роботі районної військової адміністрації?
— Проблема і справді складна. Але над її розв’язанням працюємо спільно — з обласною військовою адміністрацією, департаментом економіки, правоохоронними й іншими структурами. Поліція, медицина, військові пальним забезпечені. Невдовзі постачання пально-мастильних матеріалів налагодиться, та поки що споживчий попит перевищує надходження, і тому дефіцит все ще відчутний. Треба трошки зачекати, ситуація обов’язково поліпшиться.
— У зв’язку з воєнним станом чи залишається господарська функція для районної адміністрації?
— Хоч маємо сьогодні статус районної військової адміністрації, але всі повноваження залишаються. Військовий напрям роботи, звісно, в пріоритеті. Проте соціальний, аграрний напрями також дуже важливі. Для зменшення ризиків продовольчої кризи всіляко сприяємо аграріям, щоб могли засіяти, обробити поля. Впроваджується в районі й програма «Сади Перемоги».
А ще ставимо перед собою завдання створення нових робочих місць, у тому числі для переселенців. У Городоцькій громаді, до прикладу, вже розпочало роботу підприємство з виготовлення дитячого харчування, яке переїхало сюди з Харкова. Є ще кілька підприємств, які виявили бажання працювати на Хмельниччині. Крім того, в місті Хмельницькому планується будівництво житла для переселенців, аби вже до вересня змогли підготувати приміщення навчальних закладів, в яких вони нині проживають.
На завершення додам, що зараз, як ніколи, кожен із нас, на своєму місці, зобов’язаний працювати на стовідсотковий результат. Працювати єдиною командою, злагоджено, оперативно, разом наближаючи нашу Перемогу.