Це був і справді надзвичайно хвилюючий момент. Якраз на завершення заходу, приуроченого до Дня захисників і захисниць, коли прозвучали слова великої подяки всім, хто боронить Українську землю, і тим, хто віддав за неї життя, на центральну площу Чемеровець в’їхали два пожежні автомобілі. Подолавши чималий шлях, їх доставили з-за кордону якраз у день вшанування українських Героїв. Як свідчення того, що підтримка тилу не ослабне, не зникне до нашої Перемоги. Про це говорить Чемеровецький селищний голова Олександр Собань.
– Ми й не сподівалися, що хлопцям вдасться встигнути на урочистості. Але коли машини, які придбали на замовлення військових, заїхали на площу, це приємно вразило всіх.
Чемеровецька громада тримає міцний зв’язок із частинами, де служать наші земляки, зокрема й наш колега, з військовими, з якими, як кажуть, звела війна. І тому побажання, які вони висловлюють, є для нас своєрідною вказівкою до дій.
– То це не перші автомобілі, які передали чемерівчани військовим?
– Так. Потреба в техніці для Збройних сил була та залишається актуальною. Чемеровецька громада вже передала військовим 43 автомобілі і 30 з них вдалося закупити завдяки волонтерській групі “Перемога”. Її керівники Олег Скринчук, Олександр Чорний демонструють надзвичайно активну діяльність. Загалом із гордістю можу говорити про те, що на Чемеровеччині дуже потужний волонтерський рух, він охопив усю територію громади. До прикладу, й приватне підприємство “Рембуд”, яке очолює Богдан Соломчак, постійно допомагає в придбанні техніки, тактичного обладнання для військових частин. Так само, чим можуть допомагають інші підприємці, аграрії. Активними учасниками волонтерського руху стали жителі всіх населених пунктів громади. Якраз незадовго до Дня захисників і захисниць України я звернувся до старост громади, працівників освіти, культури, інших структур, аби всі разом ми змогли зібрати та передати бійцям подарунки від чемерівчан. Навіть уявити не міг, наскільки люди підтримають цю пропозицію. Ось, наприклад, жителі Шидловецького старостинського округу зібрали чималу суму коштів, закупили м’ясо та виготовили тушонки з патріотичними наклейками “Віримо в ЗСУ!”. Зі всіх сіл звозили домашній хліб, сало, консервацію, картоплю, випічку. Освітяни виготовили 351 кілограм домашньої випічки, 144 банки тушонки, 39 відер вареників, 8 кілограмів м’ясних виробів. Придбали також чай, крупи, олію. Так само продуктивно попрацювали представники і культури, і старостатів, і селищної ради. І поки дорослі готували страви, діти клеїли вітальні листівки – обереги для воїнів. Кілька автомобілів транспортували ці дарунки до військових частин. І вже зовсім скоро наші воїни повідомили, що вантаж доставлений, дякували щиро за таку турботу всім чемерівчанам. До речі, наш хор ветеранів “Чебрець” організував концерти і за зібрані кошти придбав шини для автомобіля, який ремонтують у Чемеровецькому АТП і невдовзі відправлять ЗСУ.
Зараз, із настанням холодів, у наших військових, зрозуміло, з’явилися потреби в пічках-буржуйках, в окопних свічках. Тож у Юрковецькому старостаті збирають парафін, картон, бляшанки і вже виготовляють свічки, які не бояться вітру, вологи, і які можна використовувати для підігріву води, їжі, можна зігрітися, підсушити одяг. І нині ця ініціатива набирає поширення. А працівники комунального підприємства “Комунсервіс” виготовляють пічки-буржуйки для захисників. Плетемо також маскувальні сітки. Закуповуємо генератори, інвентар, який просять хлопці. Намагаємося, щоб наша допомога якомога швидше потрапляла до них.
– Олександре Володимировичу, а як Чемеровецька громада підтримує переселенців?
– Зустріти, поселити, забезпечити харчуванням, одягом, створити комфортні умови для проживання, надати іншу допомогу – на це громада Чемеровеччини налаштувалася з перших днів війни. В селі Кочубіїв відкрили гуртожиток для вимушено переміщених осіб у колишньому приміщенні школи. Тут попередньо провели великий обсяг робіт: обладнали санвузли, душові кабіни, встановили твердопаливний котел, здійснили необхідні ремонти. Голова Кам’янець-Подільської районної ради Михайло Сімашкевич посприяв, щоб сюди доставили 30 нових ліжок, матраци. Зараз у гуртожитку проживає 11 переселенців, та зможемо поселити 40 осіб. Нині працюємо над тим, щоб і в селі Шидлівці, також у колишньому приміщенні школи, створити подібний гуртожиток із усіма зручностями. Допомагатиме нам у цьому українсько-швейцарський фонд “MEDAIR”. Треба згадати, що й місцеве населення, чим може, допомагає переселенцям.
На території Андріївського старостату проживає 16 сімей переселенців. Тож для них придбали і встановили в адмінприміщенні старостату нову пральну машину. Переселенці також отримують набори з продуктами харчування, речами першої необхідності. Підтримку надають їм як наша громада, так і закордонні благодійні фонди.
У цей дуже складний час ми повинні гуртуватися для допомоги одне одному. Відчуття, що ти не один, що можеш розраховувати у важку хвилину на ближнього, додає сил. На нас чекає ще багато роботи. Та лише спільно як на передовій, так і в тилу, зможемо довести всьому світу, що українці – нація непереможних.
Gismeteo 
