Якщо дослухатися до соцопитувань, довіра простого населення до влади опустилась, висловлюючись його ж мовою, до рівня плінтуса. А ті, хто просто у панічному страхові очікують наближення зими, висловлюються ще крутіше, що в перекладі на цензурний варіант означатиме — нижче плінтуса. Під час таких немилозвучних характеристик навіть інтелігенти не закривають вуха. Бо й вони по шию у ціновій трясовині. І хоч українці — народ, який завжди міг над собою посміятися, але анекдотичність ситуації вже навіть дурня не розсмішить.

Ціни на продукти харчування стали неприборканими. Ще на початку весни вони зросли на 40-50 відсотків. Тепер готуймося до чергового шоку. За словами міністра аграрної політики О.Павленка, прогнозу-
ється зростання цін на цукор на 10 відсотків, молоко подорожчає теж на 5-10 відсотків, яловичина — на 15, м’ясо птиці — на 10. Вже тепер кілограм свинячої вирізки, що сягнув до ста і більше гривень, не по кишені більшості українців. І традиційний продукт, схоже, стає для нас недоступним, як заморська ікра. Ціна на яйця бюджетної категорії, що й зараз 17-19 гривень за десяток, також піде угору. Овочі і фрукти традиційно дорожчають до зими, причому часто з незрозумілою прогресією. Чи всі зможуть, приміром, наквасити капусту, якщо тепер ціна за кілограм десять, а то й більше гривень? А що правитимуть за моркву, буряк, якщо ціни на них встановлюють зовсім не українські.
Ми маємо бути психологічно готові, що на продукти цієї осені доведеться витрачати більше ніж минулої, як мінімум на 10-15 відсотків. Проте головне не в цій «готовності». Банально українцям може не вистачити доходів навіть на той необхідний мінімум продуктів, який вже зараз вони вибирають з ретельною економністю.
І якби ж то наші худющі гаманці працювали лише на забезпечення шлунка. Це якраз стало другорядним. А першочерговим — як вижити і не влізти у безпросвітні борги? Відомо ж бо, що рідний уряд вирішив у підході до формування вартості послуг ЖКГ орієнтувалися на європейський досвід. Колись ми доганяли і переганяли Америку, а тепер Європу. І можемо мати «успіх». Вже зросли тарифи на газ, електрику, гарячу і холодну воду. Нові ціни на тепло, хоч і побачимо після початку опалювального сезону, але в порівнянні з минулим роком їх удар по споживачах стане сильнішим у чотири-п’ять разів.
Урядовці, наче відірвані від землі жителі піднебесся, запевняють, що нові ціни на житлово-комунальні послуги не стануть соціальним потрясінням. Адже нас мають порятувати субсидії. Цікавою видається інформація Українського аналітичного центру, президент якої
О. Охріменко висловив думку, що у нових правилах надання субсидій є невелика лазівка для чиновників. Якщо дохід на одного члена сім’ї на місяць перевищує прожитковий мінімум, у субсидії можуть відмовити, або зменшити знижку на оплату комунальних послуг. Такий нюанс дасть можливість зекономити бюджетні кошти…
Втім, Україну вже давно охрестили країною «чудес», які дивують навіть тих, хто лише поверхово посвячений у нюанси нашого життя. Що змінилося за останні півтора року для пересічних громадян? Непідйомними стали тарифи, медикаменти подорожчали втричі, одяг — також, продукти — удвічі, заощадження, якщо були, знецінилися, або «застрягли» в проблемних банках, з дитячих поліклінік зникли вакцини для обов’язкових щеплень від смертельних недуг, пенсіонерів позбавили пільг. Та найголовніше, війна, яку обіцяли припинити мало не в місячний термін, все ще триває. І чомусь ні військові збори, ні мільярди, які начебто вже не крадуться з бюджету, як це було за Януковича, не спроможні навіть нагодувати і одягнути нашу армію.
Дивуватися й справді є чому. І тому, що реальні бійці не можуть претендувати на звання учасника бойових дій, і тому, що чиновники і далі «плодяться», а бюрократія залишається їм матір’ю рідною. Дивина і в тому, що ані люстрація, ані скрупульозний кадровий підбір так і не зламали корупцію. Ось і нове повідомлення: днями затримано голову Державної служби зайнятості України Ярослава Кашубу під час отримання хабара на 622 тисячі гривень. Кашуба був призначений на посаду 24 лютого цього року. А один із його попередників В. Галицький погорів на багатомільйонних махінаціях у 2011 році. Поміняли шило на мило?
На цьому тлі ми знову вийшли на орбіту чергових виборів. Знову на повну потужність запрацювало слововиробництво. Чого нам тільки не обіцятимуть: і встелять дорогу до раю, і життя по-новому стане ще новішим. Аби лише проголосували за тих, хто знає, як до того ніхто не знав, за тих, хто вміє, як до цього ніхто не вмів. Та якщо пригледітися, то серед абсолютно нових облич чимало раніш бачених, щоправда з інакшим «макіяжем».
Урядова любов до народу, що мала проявитися в грудні у вигляді збільшення зарплат і пенсій, раптом дозріла у вересні. І хоч партія Яценюка начебто не бере участі у місцевих виборах, але хід «конем» Арсеній Петрович зробив. Постійне зростання зарплат і пенсій немов якийсь фатум для України — слід очікувати чергового витка девальвації. Влада нагадує кота, який не може наздогнати свій хвіст і лише виснажує організм гонитвою. Намагаючись у найкращих традиціях популізму компенсувати втрати українців від кризи, заганяє економіку в нову кризу.
Але цими днями найжвавіше обговорення в суспільстві викликав конфлікт Саакашвілі й Яценюка. Одні схвильовані, чи не вбиває сама себе демократична команда, як це було за «помаранчевих». Інші переконані, що хтось таки має критикувати Яценюка за пасивність, затягування реформ, призначення на важливі посади людей із сумнівною репутацією, загравання з олігархами, розгул корупції. Є й такі, хто звинувачує Саакашвілі у голослівності і самозакоханості. Юрій Луценко, до прикладу, вважає, що «розбори польотів» краще влаштовувати за зачиненими дверима.
Та пригадаймо, якби не нашумілий конфлікт у Мукачевому, то контрабанда й далі лилася б рікою, а Балога нарощував би свої володіння, якби не конфлікт Саакашвілі й Державіаслужби, то складніше було б підтвердити залежність Яценюка від Коломойського. Краще хай політики чубляться, а народ від того виграє. Бо, на жаль, переважно не лише від їхніх сварок, а й від «прогресивних» рішень у народу голови тріщать.