Москальня не полишає ідеї виснажити нашу ППО, застосовуючи спочатку масовані атаки безпілотниками, потім — комбіновані, із застосуванням крилатих і балістичних ракет. Ворог прагне завдати репутаційного удару по системах ППО та довести ефективність своєї зброї. Зараз у рашистів ідея «фікс» — знищити «Patriot» та «NASAMS», які стали на чергування.

Знаємо, що у ніч проти 30 травня рашисти завдали удару по Києву дронами «Shahed». Вибухи лунали у декількох районах міста, є загиблі та постраждалі. У ніч проти 1 червня росіяни застосували чергову ракетну атаку 10 «Іскандерами», які вдалося збити. А за ніч 2 червня ЗСУ знищили 21 дрон «Shahed» і 15 крилатих ракет. І саме 1 червня, на День захисту дітей, у Києві загинула 9-річна дівчинка та її мама.
За інформацією Дар’ї Герасимчук, радниці-уповноваженої президента з прав дитини, російські окупанти вбили понад 500 українських дітей, важкопоранені майже тисяча, понад 19 тисяч зникли безвісти. Вона каже, що росія має на меті знищити якомога більше наших дітей, тому що вони — основа української нації, або ж русифікувати їх. Дітей, які живуть в окупації, примушують переходити на російську програму навчання, розмовляти російською, карають за читання українських книг і т. д.
Директор маріупольського телебачення Микола Осиченко розповів, що росія навмисно намагається робити все, щоб діти на окупованих територіях ненавиділи Україну. «Їм щодня вдовбують, що Україна обстрілює, вбиває. Дітям загадили мізки так, що вони в це вірять. Дуже яскравий приклад — Аня, яка дякувала дяді Юрі на Лужніках». Медійник наголошує, що росія активно залучає хлопців, які виросли на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, у війні з Україною. «Найбільш дике те, що на перші штурми Маріуполя були кинуті саме ті пацани, яким у 2014 році було 9, 10, 11 років. Вони зростали в цьому всьому та йшли до лав окупаційною армії так званого «ДНР» і всіх їх вбили. Їх кидали хвилями на нас лише для того, щоб побачити, де в нас є вогневі точки. А потім все це накривалося артилерією, літаками чи ще чимось. І ось ці діти загинули, тому що їм прошили мізки», — зазначає Осиченко. В окупованому Маріуполі вже створили «Юнармію», де дітей вчать захищати росію.
Убиті, поранені, зґвалтовані, вивезені до кацапського рабства — російський диявол позбавив маленьких українців дитинства. І загибель дівчинки у Міжнародний день захисту дітей — має стати ще гучнішим набатом, який змусить світ протистояти злу.
Проте смерть невинної дитини привідкрила й нашу внутрішню проблему. «Звикання» до нічних тривог породило кричущу недбалість, адже укриття поліклініки, в якому хотіли сховатися люди під час тривоги, було зачиненим. Внаслідок падіння уламків ракети і загинули троє. Президент провів засідання ставки Верховного головнокомандувача, на якому доручив за 10 днів перевірити всі укриття України.
На тлі невимовного болю, що з кожним днем зростає, все ж заряджають оптимізмом події, які спостерігали в бєлгородській області рф. «Це ж не перший випадок, коли росіяни зі зброєю в руках ідуть захищати свою країну. Я впевнений, що це тільки початок — далі буде. Це буде не лише бєлгород. Ви ж бачите, що там відбувається, — то дрони самі по собі по москві починають запускати, то ще щось…», — сказав у інтерв’ю секретар Ради національної оборони України Олексій Данілов.
А за словами Володимира Зеленського, Україна готова до контрнаступу, щоб звільнити територію від російських військових. Він каже, що Українська армія отримала «не все озброєння, на яке сподівалася, але чекати більше не можна». Попереджає також, що «операція може зайняти тривалий час і дорого обійтися».
У зв’язку з цим вже не вперше порушується тема, чому влада взагалі не готувалася до війни, чому уряд не здійснив підготовку до переведення економіки у воєнний стан? Величезні кошти витрачалися на «Велике будівництво», а їх треба було спрямувати передусім на обороноздатність країни, наприклад, на інтенсивне виробництво ракетного комплексу «Грім», або того ж «Нептуна», або виготовлення дронів-камікадзе. Ця млявість у прийнятті подібних рішень набула хронічної форми. Візитівкою кожного уряду дев’ятьох років війни є провали та проблеми забезпечення армії озброєнням і військовою технікою вітчизняного виробництва. Хіба не варто розглядати хронічне недофінансування оборонно-промислового комплексу, надто повільну реалізацію програм як акт саботажу та сприяння агресорові?
Функціонування економіки в умовах воєнного стану мало б спонукати розв’язувати ці проблеми першочергово. Та, крім створення нової структури — Мінстратегпрому, по суті, нічого не змінилося. Місія цього мінестерства «з формування й реалізації державної промисловості та військово-промислової політики, державної політики у сфері оборонного замовлення та оборонно-промислового комплексу» більш схожа на фільм «Місія нездійсненна». Чи вдасться після року повномасштабної війни перевести хоча б стратегічні галузі вітчизняної економіки у режим воєнного часу, важко стверджувати. Бо, на превеликий жаль, бачимо, що Мінстратегпром не переводить промисловість на воєнні рейки. Наразі на воєнні рейки став лише один із заступників міністра, пошив собі чорний фірменний однострій, прикрашений шевронами цього міністерства у вигляді птаха фенікса з лейбою в одній лапі та булавою в другій. І для урядових чиновників, які борознять простори всіх континентів, уже давно настав час закінчити політичний туризм і хоч іноді повертатися до України, займатися своїми безпосередніми обов’язками, забезпечуючи нарощування наших власних оборонно-промислових можливостей.
Проблеми самі собою не розсмокчуться. А удари стають все сильнішими. Ось хоча б підірвана рашистами Каховська ГЕС — ще одна біда, якої не сподівалися. І тут ні гарні слова, ні новостворені міністерства, ні нові шеврони, ні млявість, ні показуха, які так полюбляють у верхах, не врятують...