Відвідини України віце-президентом США Джо Байденом хоч і сприймалися як генеральна ревізія української влади зі всіма можливими наслідками, але вселили в мільйони наших співгромадян слабеньку надію, що й у нас колись щось таки та зміниться на краще.
Принаймні, підстав не вірити розмашистим заявам, які він зробив з трибуни Верховної Ради, головною із яких є запевнення, що Сполучені Штати не залишать Україну сам на сам із північним агресором і ніколи не визнають спробу анексії Криму, немає. От тільки питання, чи дослухається наша політична еліта до його попереджень і закликів об’єднатися, аби не змарнувати у черговий раз шансу перетворити Україну на успішну європейську державу, поки що залишається без відповіді.
І хоч високий вашингтонський гість не назвав з трибуни парламенту конкретних імен високопоставлених осіб, імітацією діяльності яких невдоволені не тільки в нашій країні, але й за океаном, та красномовний поворот обличчя Джо Байдена до тієї частини сесійної зали, де сиділи члени уряду на чолі з Прем’єр-міністром, не залишає сумнівів у його повній обізнаності і зі станом справ в Україні загалом, і з тим, чим насправді займається кожен із високопосадовців зокрема. А його визначення нашої держави як найкорумпованішої у світі в іншій країні мало б стати приводом для гучних відставок. Бо ж хіба в таку державу прийде хоч один серйозний інвестор? А натомість і нардепи, і урядовці аплодували йому стоячи...
Але що ж такого особливого сказав Байден, що аж зірвав бурхливі оплески? Та нічого сенсаційного, бо тільки сліпий і байдужий не бачить і не відчуває, що насправді відбу- вається в державі. І навіть палкі прихильники й соратники нинішніх очільників добре розуміють, що становище, в якому перебуває Україна, то далеко не те, чого очікували мільйони українців, обираючи їх на високі посади. Але оцінка діяльності нинішньої влади заокеанським політиком дає нашим громадянам хоч сподівання, що в країні таки щось зміниться. Бо надіятися, що український політикум сам, без тиску ззовні і загрози його зарубіжним банківським рахункам, щось зробить, уже не доводиться. Погодьтеся, що не може створена за багато років система злодійського збагачення чиновників раптом із власної ініціативи почати сама себе реформувати. Та ще й так, щоб дбати спочатку про державу і її народ, а потім уже про себе. Бо якщо на це виявилися не здатними ті руки, «які нічого не крали», то що вже очікувати від власників всіх інших привладних рук?
Та якщо до оцінки Байденом внутрішнього становища в Україні не виникає запитань, то його заклик до федералізації та виконання нашою країною Мінських угод краще, аніж Росією, викликав, м’яко кажучи, нерозуміння. Бо чітке дотримання українською стороною фактично в односторонньому порядку тих домовленостей в умовах постійних обстрілів з боку проросійських терористів і загибель українських солдатів, напевно, таки не може тривати вічно. А вимоги західні партнери ставлять чомусь тільки до України, а щодо Росії, яка не виконала жодного пункту тих домовленостей, то вже в Європі навіть заговорили про зняття економічних санкцій, хоч, здавалося б, вони мали би стати ще жорсткішими. Та й на міжнародному дипломатичному фронті не видно ніяких явних проривів і успіхів антиросійської коаліції. Така ситуація може свідчити тільки про одне — Сполученим Штатам у їхній глобальній грі проти Росії вигідно, щоб в Україні війна тривала і надалі.
Та явно-приховані закиди Байденом словесного каміння в урядовий город аж ніяк не завадили Арсенію Яценюку в рамках «часу уряду» спробувати в кращих традиціях українського політикуму переконати нардепів, а заодно і всіх українців у тому, що все чудово і що нас «чекає успіх». І ще невідомо, яких би сонячних словесних висот сягнув Арсеній Петрович, якби депутат-мажоритарник Олег Барна не запровадив в український парламентаризм новий силовий прийом і не спробував кудись винести главу уряду. Очевидно, він так висловив свою незгоду із діяльністю Прем’єр-міністра, але насправді лише допоміг Арсенію Петровичу уникнути пристрілочної екзекуції (питання про його відставку не стояло), бо увага і депутатів, і засобів масової інформації, і зарубіжних політиків переключилася з діяльності уряду на вчинок Барни, а «фронтовики» отримали козир, яким тепер розмахуватимуть наліво і направо, відстоюючи свого лідера навіть у безнадійній для нього ситуації. Втім, за оцінками політологів, очікувати відставки Арсенія Петровича раніше затвердження бюджету-2016 і прийняття змін до Податкового кодексу, не варто. Адже це головні умови Міжнародного валютного фонду для подальшого кредитування України. А без зарубіжних фінансових запозичень нині нашою державою взагалі керувати неможливо. Чи, принаймні, у цьому постійно переконують громадян наші очільники. Та й після прийняття цих документів у Яценюка залишається головний аргумент — коаліція. Мовляв, спробуєте мене звільнити, «фронтовики» з неї вийдуть.
А ще минулого тижня у Києві трапилася подія, яка поклала кінець відчуттю відносної безпеки мешканців тих населених пунктів, які розташовуються далеко від лінії фронту. Бо якщо силовики постійно знаходять склади зброї і боєприпасів у тилу наших військ в районах, прилеглих до лінії розмежування, то виявлення диверсійної групи і цілого арсеналу зброї та вибухівки у столичній багатоповерхівці, відбулося чи не вперше. Добре, звичайно, що бійці підрозділу «Альфа» з ризиком для життя зуміли знешкодити диверсантів, не допустивши жертв серед мирних громадян, але зухвальство, з яким ті чинили опір, наводить на думку про серйозність їхньої підготовки, а, відтак і намірів.
А ще виникає тривога, що такі ж диверсанти могли зачаї- тися будь-де — навіть у містах Хмельниччини. Тому залишається сподіватися на професійність працівників спецслужби і на свої сили, бо тепер уже й від уважності та небайдужості українців залежить їхнє життя і здоров’я. І не варто забувати, що нині ми маємо справу не просто з окремими проросійськи налаштованими суб’єктами, які морально підтримують Путіна, а з найбільшою у світі терористичною структурою, якою в останні роки стала Росія. Тому найменші ознаки якоїсь підозрілої діяльності повинні насторожувати і спонукати до активної протидії. Це єдиний спосіб уберегтися від біди, яку можуть принести у наші домівки новоявлені терористи.
Gismeteo 
