Розруха починається в головах. Фраза, що стала класичною завдяки мудрому героєві роману «Собаче серце», для кремлівських верховодів – пуста фраза. Схоже, вони упевнені в тому, що в них із «світлими» головами все гаразд. А ось сила, брехня, залякування дають можливість сіяти розруху, де захочуть. Фактів предостатньо. Московія-Росія чинила так споконвіку. Один яскравий факт: починаючи від ХІV до ХХ ст. (це понад 500 років), вона воювала 329 років. Лише декілька війн і декілька років вважаються визвольними, всі інші – загарбницькі. Причому московська церква, насильно припнута самовладцем Петром Великим до державного керма, стала покірною і вірною слугою царів, генсеків, президентів. Не дивно, що за їхніми повеліннями вона благословляє армійців виконувати всякі «визвольні» місії «раді Отєчества». Філософ Микола Бердяєв писав, що «московська церква насичена московським шовінізмом від гори до споду і в минулому, і в сучасному… Правду кажучи, в московському народі є готовий до прийняття антихриста грунт».
Перебуваючи постійно під інформаційним опіумом, росіянам свідомо не дають тверезіти. На обурення, протести, мирні зібрання інакомислячих силові структури миттєво реагують, як бики – на червоні плахти. Натомість режисери диктаторської влади видумують усілякі міфи, фальсифікації, масові заходи, сенсації релігійного змісту. Одна з таких, яка активно шириться Росією, акція «Порву за Путіна!». Серед молоді вважається стильним носити футболки з його портретом, модно стало хизуватися купальниками з обличчям Путіна, збиратися гуртами для підтримки його політики й обожнюючими викриками.
Останнім часом градус фанатизму, ідеалізації президента підвищився – на сцену вийшли дорослі гравці. Наприклад, трубадури гебельсівського покрою захлинаються про «церкву свідків Путіна», яка діє у Нижегородській губернії». Її парафіяни моляться не лише до ікон, а й на портрети президента (подібна практика застосовувалася за пріснопам’ятних вождів, коли московський митрополит Ніколай наказав попам світити лампадки перед образом Іосіфа Сталіна, як перед іконою). «Свідки» переконані в тому, що їхній улюбленець Володимир Володимирович був у минулих життях апостолом Павлом. Чому саме цим апостолом – не пояснюють ні молільники, ні матушка Фотинія, яка очолює цю секту.
Постає питання, чому в цьому, а не в іншому апостолі бачать Путіна? Привідкрити загадкову паралель нам допоможуть біографічні відомості про учня Христа. Заглянемо у «Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів». Читаємо: «У ділах і житті апостола Павла ми бачимо Божу мудрість, провід (керівництва. – авт.) і силу Святого Духа… Самопосвята і скромність стали звичкою й законом Павла. Він зрікся всього та зробився «слугою для всіх, щоб найбільше придбати» для Господа Ісуса Христа (1 Коринтян 9:19; 2 Коринтян 11:23-33). Про себе говорить, що він найменший із апостолів й негідний зватись апостолом, бо переслідував Божу Церкву… Його зовнішній вигляд не був імпозантний. У книжці «Дії Павла й Теклі» читаємо про нього, що він був «малий, кривоногий, міцної фізичної будови, хоч низького росту, з насупленими бровами майже злученими та з довгим носом».
Проте віруючі в Мілеті (Мала Азія, третя місійна подорож ап. Павла. – авт.) так були захоплені його самопосвятою в місійній праці та красою його чистого серця, що припадали на Павлову шию й палко цілували його (Дії Апостолів 20:37)… Помер у Римі як мученик (стято мечем голову. — авт.), проте ніхто не міг і не може знищити його безсмертного духа, як також його праці та її безпосередніх і посередніх впливів на людство».
Співставлення за «подобою» — вдалий вибір. Але не думаю, що організатори церкви Путіна зробили для іміджу президента велику послугу. Зрештою, лестощі, лукавство, брехня недопустимі для священнослужителів. Бо насправді тоді часто-густо доходить до нісенітниць і карикатурства… Отже, матушка Фотинія (колишня бізнес-вумен) розповідає: «За Володимира Путіна моляться щодня. Якби не молилися, ймовірно, у нього були б дуже великі проблеми. Але молитва йому допомагає». Які і через що може мати «дуже великі проблеми» «святий» всесильний государ вона не пояснює. Натомість обмежується містичним повідомленням, що у храм «приходить дух Путіна і Медведєва» (в парі веселіше) і що донедавна був портрет президента у вівтарі. Прибрали, однак. Хто і з чийого повеління – матушка також замовчує. Суттєвіше – в іншому.
Вона запевняє, що декілька разів мироточили ікона президента і його освячений портрет (а Медведєв–невидимка переполошено поглядав сизим оком?). Версія така: «Путін – це «путь іной» для Росії. В одному із своїх колишніх життів він був князем Володимиром і хрестив Русь, тепер Володимиру Володимировичу треба заново похрестити нашу язичницьку країну». Тобто споганену. Через те, очевидно, мироточить і плаче «ікона» вкупі з портретом. Чого прижиттєво «святий» стражденник пускає сльозу в храмі на показ, парафіянам невтямки. Розігріті фантазіями єлейні уста матушки продовжують шокувати: «Путін був царем Ніколаєм ІІ. Його дух з роду царів прийшов». Щастить же чоловіку! Що не життя – то апостол, то князь, то цар. (Раніше редактор тверської газети «Караван» доказував, що Володимир Путін – нащадок князя Михаїла Тверського і княгині Анни Кашинської, а також «родич усіх королівських фамілій Західної Європи»). Не страшно вмерти, знаючи наперед, що холопом на «святой русской земле» не будеш. Після таких «відкриттів» не дивно, що у храмі під «омофором» матушки Фотинії «люди стають на коліна, коли чують імена Путіна та Медведєва. Буває, і ридають». Чого гірко плачуть, можемо лише здогадуватись… Добре вже те, що не доходить до масової конвульсійної істерики. Наслідки можуть бути непередбачувані, якщо не зупинитися грати комедію – ширити і вірити в байки замість перейматися вірою в істинного Бога. Інакше набута хвороба прогресуватиме до боже- вілля.
Недаремно народна мудрість застерігає: перш ніж покарати людину, спочатку Господь відбирає їй розум. Утім, далеко за прикладами ходити не треба. Православний активіст із громадського руху «Божа воля» Дмітрій Ентео, в миру – Цоріонов, який іменує себе «експертом метафізичного путінізму», стверджує і цілком упевнений, що у російського президента є всі шанси стати Богом. Утішений «відкриттям», «експерт» заповзявся організовувати «круглі столи», читати лекції у великих залах, давати інтерв’ю, у тому числі й зарубіжним виданням. Логіка інтриги заворожуюча: «Чи стане наш президент Володимир Путін богом по благодаті? Тобто, чи буде він мати все те ж, що і Творець Всесвіту, крім спілкування в Його незбагненній сутності? Чи буде воля Володимира Володимировича з’єднана з волею Бога і досягне непохитності в добрі? Чи буде національний лідер Росії пізнавати нескінченно досконалого Бога, проникаючи в глибини Божества?» Простіше кажучи, чи є Володимир Путін Богом від природи або чи може він стати ним лише за благодаттю? Чи можна поклонятися Володимиру Володимировичу як богу на землі?»
Оскільки у росіян сумнівів бути не може, то висновок «експерта» абсолютно «обґрунтований»: «друге пришестя» Христа відбулось, апокаліпсис неминучий (як зауважив один блогер, «єдине радує, хоч і не дивує, що почнеться він із Росії»). Лектор Ентео (чого ж бо патріот матушки Росії взяв похабний псевдонім, що пахне гнилою капіталістичною Європою?) завершує ще одним вистрілом: зараз на планеті живуть сім синів Божих, один із них – Путін. Ось такий бальзам на душу «святій» православній Церкві та російському «народу-богоносцю».
Незмінна, заморожена здавна і дотепер перебуває Росія у чернечій Волоколамській догмі-традиції: якщо царська влада дається від Бога, то і цар є богоподібний.
Gismeteo 
