Як там народ каже: «Наша пісня гарна, нова, починаймо її знову»? Ой, і не гарна, і не нова. Але знову рідна гривня посковзнулася і з терзаючим душу виском покотилася донизу. Поруч з цим ширше розправляє плечі бідність. Хто ж винен у тому, що гривня знецінюється, а українці вкотре опиняються біля розбитого корита?
Одні експерти вважають, що зниження курсу викликане активними бюджетними виплатами у грудні минулого року. Тоді поточний рахунок держави схуднув на 39 мільярдів гривень. Деякі банкіри схильні вважати, що за цим ганебним процесом стоять російські банки, які скуповують долар на українському ринку. Є й низка інших припущень. Проте з боку влади з цього приводу — ні пари з вуст. Щоправда, на минулому тижні голова Нацбанку пані Гонтарєва таки спромоглася на коментар. І що ж? За її словами, в усьому винні бюджетники і пенсіонери. Адже вони наприкінці грудня отримали виплати і стали їх панічно витрачати. Ось тому, переконана очільниця головної фінансової установи, гривня й здешевшала. Мабуть, за логікою банкіра, відірваного від реалій, кожен із пенсіонерів та бюджетників ледь дотягує додому мішки з гривневими банкнотами, а потім якнайшвидше сипле ними на всі боки. Цікаво, куди б «панічно витратила» пенсійні півтори тисячі гривень пані Гонтарєва, якби посадили її на цю «купу» грошей?
Та все ж оптимісти переконані, що черговий транш від Міжнародного валютного фонду має позитивно позначитися на стресостійкості гривні. Так, вже в лютому Україна зможе отримати 1,7 мільярда доларів від МВФ. Під час переговорів на економічному форумі в Давосі українська делегація на чолі з Президентом України залишилася цілком задоволена. Адже й справді новини хороші: впродовж року ми можемо отримати 7 мільярдів доларів. Також ще США третю кредитну лінію розміром мільярд доларів пообіцяли розблокувати, і Міжнародна фінансова корпорація готова збільшити портфель спільних проектів у банківському секторі у сфері розвитку інвестицій. І в інших напрямках європейські й американські партнери готові нас підтримати. Все це дуже добре. Проте в уми простих українців все частіше закрадається думка: а скільки ж то нам ще жити на позичках? Скільки ще заглядати в чужі кишені? Чи не увійде часом простягнута за милостинею рука в нашу національну звичку?
Здавалося б, потужний сплеск національного прозріння, коли народу остогидло почувати себе сірою безликою масою, з якої ліплять покірних і смиренних, мав би таким же потужним вибухом зруйнувати старі звички, оті бородавки на тілі суспільства. Та, схоже, старі традиції «попередників» й новим керманичам припали до душі. А «запеклі» бої з корупціонерами залишаються не інакше як показухою. Бо хоч і множаться різні структури по боротьбі із найболючішою проблемою українського суспільства, новоявлені вовки все одно на ліс заглядаються. Ось свіжий факт: у рамках Кіотського протоколу був проведений тендер на суму 480 мільйонів гривень. Та після перевірки тендеру Державною фіскальною службою з’ясувалося, що суб’єкт підприємницької діяльності фіктивний, директор — фіктивний, засновник, який підписував протокол про участь в тендері, стверджує, що жодних протоколів не підписував. Тобто понад 400 мільйонів гривень хотіли вкрасти. І, звісно ж, вкрали б, якби хтось не ініціював цю перевірку. Вкрали б, як уміло робили це досі.
Пафосно декларовані владою реформи у переважній більшості залишаються профанацією. Саме з цієї причини гнітюче виглядають перспективи як вітчизняної економіки в цілому, так і валютного ринку зокрема. Для переважної більшості українців співвідношення між гривнею і доларом залишається ключовим індикатором стану справ у вітчизняній економіці. На своїй шкурі вже не раз відчували: якщо курс «зеленого» рвонув вгору, то згодом шаленітимуть ціни на ринках та в магазинах. Ще не стерся з пам’яті лютий-березень минулого року, коли офіційно курс долара стрибнув до 30, а міняйли правили 40 гривень.
Бізнес валютних тіньовиків і справді розквітнув на тлі економічної кризи. І якщо в банках за їхнім готівковим курсом (звичайно нижчим, ніж у валютників) долар удень з вогнем не знайти, то ось на продовольчому ринку Хмельницького, на постійному місці, скільки захочеш, стільки й купуй. Десятками років «товчуть» хлопці добрячу копійку, в обхід законів, але нічого не міняється. Та ні. Все-таки міняється. Колектив час від часу створює нові робочі місця. А відтак тут з’являються й нові обличчя «професіоналів». Серед них, до речі, був помічений і один з кандидатів у депутати до міської ради. Дивись, могли б хмельничани заручитися конкретною підтримкою свого депутата-міняйла.
Тим часом така переконлива реакція НБУ на останні рухи валютного курсу наштовхує на думку: а чи намагався хтось їх припинити взагалі? Від таких «дій» годі чекати, що іноземні інвестори, на яких так сподівається Україна, чимдуж помчать вкладати гроші в українську економіку. Насправді ми не залучаємо інвесторів, ми їх відлякуємо. І щоб не побачити їх ще довго-довго, здається, створені якнайкращі умови.
І чого воно так — усілякі радники з телеекранів та високих трибун не перестають сипати настановами, що треба робити, повчають як жити. Таких розумників чимало, але далі їхніх «байок» діло не йде. Тож не дивно, що у нинішній ситуації народ плаче, валютний гендляр скаче, а хтось третій дуже радіє цьому.
Gismeteo 
