У ситуації, коли важко зароблені копійки висипаються, як пісок поміж пальців, народ не штовхається під театральними касами, не нервує у пошуках зайвого квиточка і загалом духовне наповнення відкладає на завтра, з надією, що таки прийде час і не доведеться робити жахливий вибір: хліб, комунальні платежі чи емоції, які дарує мистецтво.
Проте на минулому тижні українці мали можливість, не витрачаючи сімейний бюджет, споглядати театральне дійство, що розгорнулося на найбільшій «сцені» країни — під куполом Парламенту. Емоції і справді зашкалювали. Причому, не лише у глядачів, а й виконавців, котрі так старанно грали свої ролі в п’єсі під назвою «Уряд — у відставку!». Варто й згадати, що анонсували оту «прем’єру» гучні заяви, зви- нувачення. Цікавість, словом, була підігріта і 16 лютого переважна більшість вже очікувала видовища. Здавалося, глядач уже знає розв’язку. Адже ось — чорним по білому — підписи нардепів, які рішуче налаштовані відправити уряд Яценюка у відставку. Згідно з соцопитуваннями, 70 відсотків населення вкрай незадоволені його роботою. Очевидно, й більшість парламентарів виявилися однодумцями своїх виборців, бо необхідну кількість голосів для внесення проекту постанови про прийняття Резолюції недовіри Кабінету Міністрів України зібрали без проблем. Залишається дочекатися, на якій хвилині прогримить завершальний акорд в діяльності уряду Яценюка.
Кульмінаційний момент гостросюжетної вистави припав на голосування, яким визнали роботу уряду незадовільною. І мало хто здогадувався, що там, за лаштунками, розігрувався зовсім інший сценарій під назвою «Провал відставки». Напередодні голосування за відставку уряду Арсеній Яценюк збирає засідання фракції «Народного фронту» не в стінах парламенту, а в Кабміні. Проте сам, скликавши соратників, поспішає на зустріч з депутатами від «БПП», які зібралися в Адміністрації Президента. Цього вечора, незважаючи на пізній час, Арсеній Петрович ще двічі бігатиме на підкилимні домовленості. І те, що вони стали успішними, вже немає сумнівів.
Треба визнати, що тримав «удари» Арсеній Петрович під час звіту впевнено. А погляди у бік Гройсмана та телефонні перемовини зі спікером у процесі «вистави» додавали йому залізних ноток у голосі.
Кожен сумлінно виконував свою роль. І недаремно після засудливого «Незадовільно!» у бік Кабміну окремі депутати, за сценарієм, почали як миші покидати зал засідань. Тож 32 голосів за відставку Уряду не вистачило. І хто ж з депутатів передумав голосувати за відставку? Найбільше таких виявилося у президентській фракції. Спікер нечебто й не помітив такої поведінки нардепів і не вважав за потрібне будити їхню совість. Зрештою, це було б уже не за сценарієм.
Нардеп Олег Березюк із «Самопомочі» охарактеризував цю ситуацію «шулерством». А для народу це — втрачені ілюзії. Бо таки жевріла надія, що разом з відставкою Яценюка і цього складу міністрів наступники прозріють і увімкнеться їм здоровий глузд, бо вже несила простим співвітчизникам змагатися з цінами, що заганяють по шию в землю. Що тарифи на газ (який і не купуємо в Росії, і споживаємо в рази менше, обмінявши на дрова) — зашморг. Що фармаційний монстр своєю ненаситністю довів до злиднів сотні тисяч людей, котрі боролися за життя. Оцих що …, що …, що — ціла низка, яка є яскравим свідченням нашого зубожіння та важких проблем. Багато хто й не витримує цих випробувань, а «камікадзе» і досі, як бачимо, утримується від виконання свого безпосереднього призначення.
Та парадокс у тому, що й із заміною йому якось не складається. Захід не хоче ризикувати і, звісно, тимчасовому уряду гроші МВФ не світять. Недаремно у телефонній розмові з Порошенком Крістіна Лагард наполегливо радила не усувати Яценюка з посади прем’єр-міністра.
Цей акт вистави завершився успіхом для Арсенія Петровича, але обернувся драмою для коаліції. Партія Юлії Тимошенко заявила про вихід з коаліції одразу після того, як парламент відмовився відправити у відставку Кабмін. «Стала очевидною олігархічна змова в парламенті і стало очевидним, що демократичної коаліцієї, яка декларувалася на словах, насправді не існує, а існує змова залишків «Партії регіонів», «Народного фронту» й інших депутатів», — сказала лідер «Батьківщини».
Згодом таке рішення прийняла і «Самопоміч». Фактично в коаліції залишилися тільки фракція «Блоку Петра Порошенка» і «Народного фронту», які налічують 217 осіб. Щоправда, Олег Ляшко зазначив, що готовий до консультацій щодо нової коаліції і уряду. Наразі зберігається інтрига, коли розпочнеться відлік 30-денного терміну, необхідного для створення нової коаліції. Після його закінчення президент може розпустити парламент, якщо коаліцію так і не буде створено. Але для запуску 30-денного відліку потрібна заява Гройсмана. Навряд чи спікер поспішатиме — парламент розійшовся на три тижні. Отже, антракт.
На тлі таких ось парламентських вистав, не приведи Господи, глядач почне все частіше згадувати та жалкувати за колишніми дійовими особами. Тим паче, що портрети «акторів» не спалені, а все ще залишаються. Вчорашні регіонали сьогодні привільно почуваються в Опозиційному блоці й далі депутатською недоторканістю прикривають і свої тіла, і свої статки з шістьма нулями. Якраз напередодні другої річниці Революції гідності з Інтерполу прибрали інформацію про розшук Януковича, а з Азарова та його сина Олексія, з Арбузова та колекціонера золотих злитків Ставицького знято санкції. Єфремов звільнений від домашнього арешту і готовий вирушити у тому ж напрямку, що й Клюєв. Це при новій владі втік головний підозрюваний кривавого побоїща на Майдані Дмитро Садовник, керівник чорної роти «Беркута», а суддя Волкова, яка його випустила, і далі працює в «гуманному» Печерському суді. Невже за це стікав кров’ю революційний Майдан?
Пробачити не можна покарати. Як не прикро, але в суспільстві, що так багато пережило і понад усе прагне змін, кому в цьому реченні і досі не поставлено.
Gismeteo 
