Поки український політикум перебував упродовж двох місяців у кризі через перипетії з призначенням нового уряду, основний кредитор України — Міжнародний валютний фонд — призупинив співпрацю з нашою країною. Головною умовою відновлення співробітництва мала стати політична стабільність.

Навряд чи слово «стабільність» взагалі можна прив’язати до українських реалій, проте призначення нового прем’єр-міністра, уряду, формування коаліції в парламенті дещо відпустило напругу МВФ, який знову обіцяє кредитувати Україну. Щоправда, для чергового траншу 1,7 мільярда доларів необхідно прийняти 19 законопроектів. А щодо співробітництва з ЄС, від якого у рамках третього траншу очікується 105 мільйонів доларів, необхідно п’ять законопроектів. Заступник глави Адміністрації Президента Дмитро Шимків в одному з інтерв’ю зазначив, що наша країна в 2016 році загалом розраховує отримати від МФВ 5,5 мільярда доларів, для чого необхідно підготувати і прийняти 129 законів.
Чи справляться з таким навантаженням парламентарі? Таке питання з’являється насамперед тому, що народні обранці просто перестали ходити на роботу. Ну, немає, бачте, бажання вчитуватися, вдумуватися, тиснути на кнопки. Тут своїх особистих справ — під горло. Навіть у день, коли заплановані запитання до уряду, поспілкуватися з Кабміном не зібралося й сотні нардепів.
А. Парубій вже пообіцяв, що під час сесійного тижня просто не буде підписувати розпорядження про відрядження, погрожував зачиняти зал під час сесійного засідання, щоб залишалися депутати на робочих місцях і голосували. Та, схоже, поведінка горе-школяра входить у норму. Як не дивно, жодного прогульника не покарали, не звільнили за нехтування своїми обов’язками і порушення трудового законодавства. Навпаки — майже втричі зросла заробітна плата цих невтомних «стаханівців».
В останній день роботи спікером парламенту Володимир Гройсман підписав розпорядження, яким зарплата народних обранців зросла з 6400 гривень до 17650. Багато хто назвав це підкупом депутатів перед голосуванням за призначення Гройсмана прем’єром. І в цьому, мабуть, є частина істини. Хоча водночас це рішення проектувалося і на Кабмін, оскільки народний депутат у питаннях матеріального і соціально-побутового забезпечення прирівнюється до членів Кабінету Міністрів.
Зрозуміло, жоден депутат не вижив би в Києві за зарплату шість тисяч гривень. І хоч оця попередня зарплатня начебто мала наблизити депутатів до народу, це чистісінька гра у демократію. Адже більшість обранців свою місячну зарплату легко тратять на обід, або ж на якусь дріб’язкову для них покупку.
Але ж отримувати майже 20 тисяч із наших податків тим, хто ігнорує засідання, не працює в комітетах, — це нахабство вищого ґатунку.
Тим часом експерти констатують, що за останні два роки життя подорожчало у три-чотири рази. Та що там думка експертів? Народ відчуває це на власній шкурі. Нещодавно одна журналістка зі столиці вирішила поекспериментувати і прожити місяць на «мінімалку» — 1378 гривень. Навіть при дуже скромних витратах змогла протриматися десять днів. Не дивно, що люди, котрі роками змушені жорстко економити, жалюгідні суми якось ділити — переділювати до чергової виплати, живуть у постійному страхові.
Нещодавно і в Міністерстві соціальної політики прозріли — «мінімалки» недостатньо для того, щоб прожити. Принаймні говорили, що сума її має бути вдвічі більша заде- кларованої. А голова комітету економістів України Андрій Новак висловився, що реальна вартість споживчого кошика в Україні майже у 2,5 раза вища нинішнього рівня мінімальних соціальних стандартів. «Уряд занижує ці показники, – каже А. Новак, — бо йому довелося б визнати, що основна маса населення живе за межею бідності, і треба провести перерахунок усіх мінімальних стандартів (пенсій, зарплат, соціальних виплат)».
До кінця року фахівці прогнозують інфляцію десь 20 відсотків. Отже, знову чекати зростання цін і знову затягувати паски? І хоч уряд планує підвищити мінімальну зарплату з 1 травня на 72 гривні, що складе 1550 гривень, а мінімальна пенсія має зрости із 1074 гривень до 1130, навряд чи ці суми стануть порятунком, зважаючи на дороговизну нашого життя.
А може? Може, для нас таки виблисне сонце в кінці тунелю? Ось Гройсман заявив, що хоче провести повний аудит тарифотворення і системи субсидій. А новоспечений міністр енергетики Ігор Насалик зробив припущення, що чергове підвищення тарифів з 1 травня буде відкладене. Та не встигли ми зігрітися цією думкою, як прем’єр виголосив інше: «Є обставини, які підписані українською стороною про те, що тарифи на газ будуть сто відсотків відповідати вартості. Іншого шляху просто немає». Додав, що уряд у пошуку рішення «як правильно побудувати умови соціальної справедливості».
На першому ж засіданні нового уряду обговорювалося питання цін та постачання ліків. Ціни на медикаменти ріжуть нас без ножа — це правда. Але хто саме у Міністерстві охорони здоров’я має розібратися у ситуації в найкоротший термін, як зобов’язав прем’єр, — невідомо. Адже крісло міністра вакантне, а роботу першого заступника Олександри Павленко піддали нищівній критиці. Просочилась інформація, що понад півтора десятка потенційних кандидатів відмовилися від посади міністра охорони здоров’я. Головний аргумент — все розвалено вщент, і нести відповідальність за чужі гріхи ніхто не хоче.
Відомо, що на цьому ж засіданні керівником Укрзалізниці призначено поляка Войцеха Бальчука, екс-керівника однієї із залізничних компаній Польщі, а керівником Укрпошти неочікувано призначено Ігоря Смилянського, менеджера американського офісу однієї з провідних світових ауди-   торських компаній КРМG. Ми все ще сподіваємося, що іноземці зможуть навести в Україні порядок. Дав би Бог, як кажуть, але розчистити авгієві стайні заїжджим реформаторам, як свідчить попередня практика, ой, не просто.
Окрім цього, початок роботи нового уряду практично одразу обріс черговим офшорним скандалом: у нового керівника Мінфіну Олександра Данилюка — офшорні компанії, не вказані у його декларації. Сам Данилюк, який раніше заперечував підприємницьку діяльність з 2010 року, змінив свою декларацію і вніс до неї дві компанії, зареєстровані на Кіпрі, та одну — на Кайманових островах. Петро Порошенко, котрий також є власником офшорів, пообіцяв у рамках робочої групи із залученням міжнародних експертів до червня внести до Верховної Ради законодавчі ініціативи з деофшоризації. Ніхто не заперечить, що повернення українського капіталу під податкову юрисдикцію на історичну батьківщину може надати величезну підтримку для відновлення економічного розвитку країни. І ця підтримка може стати більш суттєвою, аніж кредит МФВ.
Та допоки це все-таки примарні можливості і перспективи. На щастя, український люд вже звик не брати близько до серця обіцянки верховодців. Тим паче, що весною турбот щодень назбирується все більше. Городи, дачі, насіння, підлатати старі туфлі, а дітям купити нові, перепозичити до зарплати, дочекатися пенсії, зекономити, вижити і таки скласти великодній кошик. Бо в цей день нас і справді зігріє світло великої віри і надії.