Невже століття російського поневолення так втовкмачили нам у голову віру в доброго царя та поганих бояр? Невже ми, волелюбні українці, так само наївні, як і виховані в рабстві московити, що свято переконані у вищій справедливості свого повелителя? Іноді здається, що саме так. А як інакше пояснити те, що ми люто розпинаємо очільницю Нацбанку Гонтареву чи керівника «тарифної комісії» Вовка за їхні діяння проти власного народу, між тим залишаємо поза увагою вищу владу? Тих, хто їх призначив і тримає на посадах.
Із просвітницькими лекціями щодо корупції та її механізмів західними областями України здійснив поїздку позафракційний народний депутат, заступник голови комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції Віктор ЧУМАК. До речі, наш земляк, хоч і балотувався до парламенту від Києва. Завітав він і до Хмельницького, де виступив перед студентами та зацікавленими громадянами. «Подільським вістям» випала нагода особисто поспілкуватися з нардепом. І хоча він порушував глобальні питання владної вертикалі, ми вирішили розпочати розмову з найбільш наболілого та однієї з найскандальніших постатей останнього місяця.
— Вікторе Васильовичу, чому досі на посаді голова Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Дмитро Вовк? Чому антикорупційні органи не досліджують майно, яке він отримав, продукуючи злочинні тарифи та рішення?
— А хто його каратиме? Хіба ви не розумієте, що він продукт Порошенка, виконує те, що йому доведуть згори. Його ж і призначили, аби він впроваджував усілякі вугільні схеми, на кшталт «Роттердам +», або абон-плату за газ прагнув протягнути. І Вовк, і Гонтарева — це видовжені руки президента, через які він проводить виключно свою політику. Вища влада в такий спосіб заробляє гроші та не хоче жодних змін. Нинішнє середовище її повністю влаштовує, тому вони й не прагнуть змінювати його. Добре, якщо так хочете, то замінять цих осіб, а кого поставлять? Таких самих, що будуть слухняно виконувати вказівки згори.
— А усілякі антикорупційні НАЗК, НАБУ — це все ширма? Вони не здатні протидіяти корупційному свавіллю?
— Відверто зазначу, починаючи з 2014 року, ми розробили разом з європейцями чудове законодавство. Все там прописано; є максимум можливостей боротися з корупцією. Але немає в державі політичної волі. Ви думаєте, що корупція долається правоохоронцями? Судами? Громадянським суспіль-
ством? Аж ніяк! Лише тоді, коли є бажання владної верхівки! Коли є завдання зверху. Якщо Порошенко дасть “чарівний пендель”, то все заворушиться. Цей пендель знаходиться в Адміністрації Президента та в Кабінеті Міністрів. І поки він не застосований, в нас відбувається лише бурхлива імітація діяльності. Скільки людей покарано за корупцію? Чи немає кого заґратувати?
— Всі ми бачимо, що корупціонери або тікають за кордон, або їх відпускають, або взагалі не притягують до відповідальності. Ми ж дивилися на декларації, знаємо, що такі статки чесно не заробиш. Але чому влада не застосовує цей «чарівний пендель»?
— Бо в нас збудована олігархічна система. Й президент — частина цього олігархічного кола, де все поділено та домовлено. В такий спосіб вони заробляють гроші.
— Ви можете окреслити це коло олігархів, які беруть участь у розкраданні держави?
— Та будь ласка. Ахметов, Фірташ, Суркіс, Бойко, Льовочкин. Більшість «сидять» на природних монополіях — газ, електрика, тепло тощо. Це ж сотні мільярдів гривень щорічно. За такий ласий шмат варто боротися.
— Я от не розумію, наразі і Ахметов, і Фірташ вкрай ослаблені. Чому не провести головному олігарху чергову «націоналізацію» та не відібрати теплостанції та облгази в олігархів другої черги? В Коломойського ж «віджали» ПриватБанк? До речі, ви його не згадали у своєму переліку.
— Коломойський — це окрема історія. А те, що банк «націоналізували»… Скільки перед цим з нього було виведено коштів? Так отож. Якщо чесно, то не знаю, які є домовленості між Порошенком, Ахметовим та Фірташем, тому не можу сказати, чому їх ще не «вивели» з гри. Бо наш президент дуже міцно вже взяв владу до рук і багато чого може собі дозволити. В тому числі подолати, якщо забажає, корупцію. Думаєте, це складно зробити? Аж ніяк, бо багато країн пройшли цим шляхом. За кілька років можна вичистити всю систему. Рузвельт у тридцяті, створивши ФБР, швидко розібрався з мафією. Якщо згадали мафію, то в Італії взагалі була катастрофічна ситуація. Створивши суд «Антимафія», там швиденько почистили країну. Й у нас це можна просто зробити. Знайти кількадесят чесних суддів, а вони є, провести кілька показових процесів, посадити корупціонерів, аби інші побачили. Ситуація швидко покращиться.
— А в кого з найближчих сусідів були такі самі проблеми, як в нас?
— Окрім Росії, ніхто з сусідів не створив таку олігархічну модель управління, як в Україні. Тому наразі ми нагадуємо швидше Сполучені Штати тридцятих, а їхній досвід, ще раз наголошу, твердить, що здолати корупцію можна. І швидко, і просто. Було б бажання.
— Як ви кажете, Порошенко не хоче проявляти політичну волю в протидії корупції. То що нам усім робити?
— По-перше, необхідно вимагати, аби він виконав свої передвиборчі обіцянки. Нам потрібно змінювати виборчу систему — переходити на пропорційну з відкритими списками. Бо, зверніть увагу, в нас вже двадцять років одні й ті ж люди сидять у владі, обросли зв’язками, все підім’яли під себе. Треба, аби через вибори прийшли до влади нові обличчя. Бо зараз «захід» у партійний список — десь три мільйони доларів. І виникає трикутник: гроші — політика — великі гроші. Його треба руйнувати. Тому я й об’їздив західні області України, щоб донести до людей цю думку. На владу треба тиснути, аби вона виконувала свої обіцянки. Дбала про людей, а не про себе.
Р. S. Що ж, якщо наш президент не бажає використовувати «чарівний пендель» до свого олігархічного та корумпованого оточення, то, може, народ має цей гарний інструмент застосувати проти свого обранця. Аби заворушився, аби згадав про свої передвиборчі обіцянки. Не йдеться про третій Майдан, бо в умовах війни це вкрай небезпечно для цілісності держави. Але громадянський тиск на головного олігарха необхідний. Бо щось Порошенко почав забувати, як просто народний український «пендель» скидає президентів з їхніх тронів.