Новий проект пенсійної реформи, презентований нещодавно, зрозуміло, викликав підвищену увагу більшості українців. Хочеш-не хочеш, а пенсійний вік все одно тебе наздоганяє, і яким буде матеріальне забезпечення, цікаво не всім. На жаль, середня пенсія в Україні одна з найнижчих в Європі. Вважається, що достатній розмір пенсії — 60 відсотків від зарплати. Сьогодні середня пенсія складає 1800 гривень, а середня зарплата — 6752. Тобто, замість 60 відсотків, про які згадали, в середньому на «заслуженому відпочинку» українці отримують 26,6 відсотка від зарплати.

Як відомо, розмір пенсії залежить від середньої зар- плати, стажу та визначається за встановленою формулою. Важливу роль при розрахунках відіграє спеціальний коефіцієнт, який нині складає 1,35, однак у жовтні його планують знизити до 1. Тож ті, хто ще не вийшов на пенсію, від цього нововведення втратять. А чи взагалі можливо буде простому смертному заробити високу пенсію, щоб більш-менш почуватися безбідно?
Експерти пояснюють: для отримання пристойної пенсії необхідно як мінімум 35 років трудового стажу і зарплату, розмір якої значно перевищує середню по країні. У чинному законодавстві є норма, згідно з якою ті, хто прийме рішення пізніше вийти на пенсію, можуть розраховувати на додаткову надбавку. Якщо вийти на пенсію раніше 65 років, але пізніше 60, за кожен зайвий місяць роботи передбачена надбавка 0,5 відсотка.  Якщо «відкласти» пенсію до 65 років, то можна розраховувати на надбавку 0,75 відсотка за кожен місяць. Наприклад, пенсіонер, який заробив 3000 гривень пенсії, але вийде на заслужений відпочинок у 63 роки, може розраховувати на виплату 3540 гривень.
Як зазначають у Пенсійному фонді, нині пенсію понад 20 тисяч гривень отримують 2,2 тисячі осіб; 19 тисяч пенсіонерів отримують понад 10 тисяч гривень. Найбільше перепало народним депутатам і суддям,   бо вони отримують «спеціальні» пенсії. Хоч в Україні вже кілька років діє обмеження — пенсії вище 10,7 ти- сячі гривень не призначаються, але хто отримав більше цієї суми до обмеження, залишаться з високими виплатами.
З’ясовується, що й судді, які вийдуть у відставку цього року, обмеження «не вище 10,7 тисячі на пенсії» не відчують — для них Конституційний суд цю норму скасував. Як написав на своїй сторінці в соцмережі народний депутат Віктор Пинзеник, пенсії суддів — 80 відсотків від зарплати це — понад 260 тисяч гривень. «Людей дратує ця нерівність. Коли основна маса отримує 1500, грубо кажучи. Середня пенсія у нас зараз десь 1850 гривень, а суддя отримує 21 тисячу... Якою б не була міра відповідальності на їхній роботі, вони ж вже на пенсії, вони ж уже не працюють. Уже відповідальності цієї немає — чому потрібно платити 20 тисяч? Причому Конституційний суд зняв з них обмеження максимального розміру», — зауважує нардеп.
Пенсійний фонд не витримує такої «щедрості». Нестача власних коштів на виплати у 2016 році сягнула 84,9 мільярда гривень. Дефіцит у цьому році передбачається 71,7 мільярда. А головна проблема приватних пенсійних фондів, які активно закликають людей подбати про свою пенсію з їхньою допомогою, — відсутність фондового ринку і складна економічна ситуація. Щоб заощадження не «згоріли», фондам потрібно щомісяця заробляти суму, яка не тільки покриє інфляцію, але і примножить кошти. За словами міністра соц- політики Андрія Реви, ніхто не може передбачити, що буде з цими фондами через 10 або 20 років. «Сьогодні мене переконати в тому, що потрібно вкладати гроші в наші фінансові структури, дуже складно», — каже міністр.
Ще один спосіб «назбирати» на пенсію — відкрити депозитний рахунок і поповнювати його з кожної зар- плати. Зараз середня депозитна ставка — 16-18 відсотків. Цього достатньо для того, щоб не тільки компенсувати інфляцію, але і збільшити накопичення. Та пам’ятаймо: якщо приватний банк закривається, Фонд гарантування повертає частину депозиту — до 200 тисяч гривень,  отож, ризик втратити решту накопичень таки великий. Минулого тижня, коли юрби випускників радісно зустрічали День останнього дзвоника, з-поміж інших напутніх побажань їм особливо знадобилося б — якнайшвидше «впрягайтеся» в роботу, бо для майбутньої пенсії необхідний великий трудовий стаж.
Як не дивно, «не дорожать» своєю престижною і високооплачуваною роботою міністри АПК. Чому? — загадка підвищеної складності. Ігор Швайка, до прикладу, затримався на посаді якихось неповних десять місяців, Олексій Павленко — з грудня 2014 по квітень 2016-го. А минулого тижня і Тарас Кутовий, його наступник, подав у відставку. Аргументував своє рішення бажанням зайнятися залученням інвестицій в економіку України. Що заважало йому приділити цьому увагу на посаді міністра, не пояснює, але стверджує, що матиме більшу свободу дій, бо статус чиновника накладає певні обмеження.
Думається, реальні причини відставки зовсім інші і пов’язані вони, найімовірніше, з земельною реформою. По суті, міністр АПК опинився між двох вогнів. У своїх виступах прем’єр-міністр озвучив позицію, що з наступного року, щоправда, з жорсткими обмеженнями, в Україні запрацює ринок землі. Цю позицію підтримує, до речі, і перший заступник міністра АПК Максим Мартинюк. Тарас Кутовий виступив проти відкриття ринку землі наступного року, а підтримав поетапне проведення реформи. Першим кроком, вважає він, має стати можливість продажу прав оренди, а не права власності на земельну ділянку. Та останнім часом, бачимо, особливо активно зорганізовується рух противників продажу землі. Хтозна, чиє буде зверху? Тож у такій ситуації інстинкт самозбереження, мабуть, підказав: іди від гріха подалі.
Відкриття ринку землі, як і пенсійні зміни, є однією з основних вимог МВФ. У поточному році Україна сподівається отримати за програмою МВФ 4,5 мільярда доларів, в наступному — понад 3 мільярди. Тож як відмовити щедрому позичальнику? Нехай вже замовляє «музику».
Ще одне несподіване звільнення, але не за власним бажанням — з посади зняли керівника Держагентства лісових ресурсів Христину Юшкевич. Пропрацювавши на посту т. в. о. голови тривалий час, лише місяць тому вона стала повноправним очільником галузі, та випробувальний термін не пройшла — взнаки дався скандал навколо продажу лісу-кругляка зарубіжним споживачам.
З огляду на події, які переважно збурюють Україну, все надокучливішою стає думка про те, що й досі нам не вдається грати «першу скрипку», як правило, танцюємо під чужу дудку.