Набравшись сил після відпочинку на дорогих курортах, поніжившись у найдивовижніших місцях подалі від України, наші народні обранці знову повернулися на робочі місця, щоб вершити подальшу долю держави. Перед канікулами, якщо пригадуєте, у більшості з них вже не було наснаги розглядати і голосувати за головні реформи, які мають змінити наше життя — освітню, медичну, пенсійну. Нічого, це почекає, вирішила дружно парламентська когорта, й давай пакувати валізи, щоб розвіятися та позбутися трудової «напруги». «Ол інклюзив», шопінги, азарт казино, розкіш оточення — ось де по-справжньому душа нардепа відпочиває. А щодо реформ, то вони ж в один день не творяться....

Хоч суть будь-якої реформи має полягати у змінах, які підуть на користь суспільству, але запроваджені, якщо відверто, радощів не викликають. Чи ж варто сподіватися, що чергові новації стануть суттєво ліпшими? Не хочеться, до прикладу, миритися з тим, що функції учителів перебрало на себе репетиторство, що достатньо факультативів стало не лише примусовими, а й платними. Що безкоштовні гуртки для школярів — це сторінки давно забутої історії. Ви помітили, чим більше почали «розвантажувати» учнів, тим складнішими стали вимоги, програми, тим стрімкіше позбувалися простоти, чіткості навчальні підручники. Батьківські «добровільні» внески на підтримку класу та школи з кожним новим навчальним роком все «щедріші й щедріші». Переповнені класи міських шкіл, зведена до мінімуму рухливість дітей на перервах після уроків, і в результаті — сколіози, гастрити, інші «шкільні» хвороби.
Сповна вистачає і стресів. Ось хоча б цьогорічна вступна кампанія: практично до останнього абітурієнти не могли знати кількість державних місць в обраних вишах. Складалося враження, що «інтригу» зберігають до того часу, поки десь там, у якихось кабінетах, не завершаться «торги». А вони, мабуть, і справді велися, бо одним вишам вділили їх вдосталь, а іншим дістався «пшик». У результаті навіть випускники з найвищими балами не могли претендувати на державну форму навчання. А скільки обурень викликали тести ЗНО з української мови, у які якимось чином прокралася неправильна відповідь. Десятки нарікань на систему освіти знайдуться у кожній сім’ї, де є школярі, студенти.
Та чи розв’яжуть ці та інші проблеми галузі «освітні округи» і «опорні школи», 12-річне навчання? І якщо зросте зарплата педагогів, то чи зможемо гарантувати, що оцінки у табелях, бали у заліковках будуть заслуженими, а не купленими? Ось куди насамперед мають проникати зміни, яких, по правді, зачекалися.
А чи відчули ми поліпшення від новацій в охороні здоров’я? Ліквідували он скільки (хоч і називаємо цей процес оптимізацією), а медицина продовжує латати діри і витягувати з пацієнтів останні гривні. А хочеться ж, як у цивілізованих країнах, бути захищеними і не боятися переступити поріг лікарні, не махнути на все рукою, посилаючись на долю, коли тримаєш в руках невтішний діагноз.
Наші пенсії і далі не дозволяють пенсіонерам жити гідно. Чи не тому пенсійний вік уподібнюється багатьма з періодом, коли вже від життя нічого доброго очікувати не варто? А мало би бути інакше...
Тож реформи, про які багато говорять високі державні мужі, насамперед мали би вирвати нас із цього зачарованого поля, де одна проблема породжує іншу, а їхня круговерть заповнює кожен наш день.
Під час щорічного, вже четвертого, послання Президента України до Верховної Ради, Петро Порошенко присвятив свій півторагодинний виступ зовнішній і внутрішній політиці, економічній ситуації. І все ж багато хто зауважив на відчутному бажанні Петра Олексійовича втриматися на Банковій і на другий термін. Найімовірніше, він завойовуватиме електорат темами про вступ до НАТО і Європейський Союз. Цього ж дня питання про зняття депутатської недоторканності, схоже на завчену пісню, також злетіло з уст Президента. Воно як і боротьба з корупцією, стало українською билиною, яка з року в рік чіпає нас за живе, а потім тихо «засинає» до наступних виборів. Недоторканні депутати та корупціонери, з якими так активно ведеться боротьба, почуваються не гірше, аніж при Януковичі.
І все ж у темі з недоторканністю з’явився новий штрих: за словами Порошенка, він нечебто домовився з нардепами, що вони проголосують за її зняття, правда, це рішення запрацює лише з наступного скликання Верховної Ради, з 1 січня 2020 року. Що ж, як кажуть, побачимо, чи варто сприймати це повідомлення всерйоз, бо й сам Президент повідомляв про нього з посмішкою.
Крім того, у своєму виступі Порошенко закликав враховувати інтереси середнього класу під час планування податкових і бюджетних новацій. Виходить, спочатку зробили все для того, аби витиснути з середняків усі «соки», а тепер потираємо потилицю, як їх відновити. Чим міцніший середній клас — тим заможніше суспільство, тим більше успішних ініціативних людей, тим стійкіша демократія, тим сильніша країна, справедливо наголошував Президент. Незрозуміло, чому ж забули про це, коли держава своїми руками підштовхнула мільйони громадян до того, що їхні розум, руки почали прислуговуватися іншим? Позбавивши людей робочих місць на своїй землі, збитки терпить сама країна. А кошти їй аж ніяк не завадять? Хоча б на такі «дрібниці»: до відкриття нового політичного сезону Верховна Рада витратила на перенесення стаціонарної експозиції «Прапор України» мільйон триста тисяч гривень(!). Прапор перенесли з другого поверху на сходи між першим і другим поверхом парламентських кулуарів, а за документами провели як «капітальний ремонт і реставрацію». Ось яке «розумне» витрачання грошей у бідній державі...