Останні кілька тижнів Верховна Рада доволі «плідно» попрацювала на законодавчій ниві. Взяти хоча б до уваги так звану пенсійну реформу. Так, формально пенсіонери вже з жовтня отримали доплату у вигляді якихось копійок до своїх жебрацьких пенсій, які навіть померти не дозволяють, бо похорони сьогодні задоволення не з дешевих. Однак, по суті, ми продовжуємо спостерігати планомірний розвал соціальної структури держави, в якій розумники з Пенсійного фонду тепер твердять: «Пенсії не турбота держави, а самих людей».

Суд у... «надійні» руки
Але в цьому матеріалі поговоримо не про пенсійні профанації уряду, а про судову реформу, яку прийняли раніше. Всі експерти, окрім тих, які обслуговують інтереси діючої влади, стверджують, що реформа є елементом узурпації судової гілки влади президентом Порошенком. Тепер саме президент буде останньою інстанцією утвердження кандидатів до Верховного суду. Таким чином Порошенко отримає важелі впливу на суддів і матиме змогу смикати суддівський корпус за ниточки так, як йому тільки заманеться.
Проте хотілося б більше звернути увагу на те, як судова реформа позначиться на рядових громадянах.
Суд — не для сіромах!
Перш за все зверніть увагу  на соціальний аспект однієї з новацій реформи. Відтепер позивачів перед судом зобов’яжуть вносити «завдаток» у вигляді оплати послуг адвоката відповідача. Якщо позивач цього не зробить, суд може взагалі відмовити йому в розгляді справи. Якщо до реформи сторону, яка програла процес, суд міг зобов’язати компенсувати опонентам витрати на судові послуги, то тепер, завдаток на адвокатів опонента обов’язковий. Фактично, ця норма робить доступним судовий процес тільки для заможних громадян. Відтепер в Україні судовий і захист своїх інтересів стає не правом людини, а вельми дорогою послугою, доступною тим, кому вона по кишені.
Уявімо, що пенсіонер хоче судитися з комунальним монополістом через відсутність опалення, або несправедливо нараховані тарифи. Навряд чи український пенсіонер зможе внести завдаток на оплату групі адвокатів юридичної оборони підприємства. Або ж дрібний підприємець захоче засудити крупну фірму за порушення укладеного контракту, тут хоч валютний кредит бери, аби компенсувати відповідачу його  видатки на армію юристів.
Словом, суд в Україні тепер може слугувати майданчиком для з’ясування стосунків багатіїв, бо злидарі, якими є абсолютна більшість українців, таку забаганку, як судовий процес, навряд чи зможуть собі дозволити. Подібної норми немає у жодній цивілізованій країні світу, а от у «демократичній» Україні до такого додумалися. Ймовірно, задумувалася ця норма з метою розвантаження роботи судів. Звісно, те, що це порушення конституційних прав громадян, законодавців не дуже обходить.
Інтернет вам у поміч
Також  змінилася процедура виклику до суду. Якщо раніше людей повідомляли листами і через оголошення у пресі, то тепер громадян до суду будуть закликати через розміщення повідомлень на офіційному веб-порталі суду. Це буде вважатися достатнім заходом для інформування учасників про судове засідання. Відтепер частіше заглядайте на сайти судів, бо раптом на вас подадуть до суду, а ви і не в курсі. Звісно, законотворча рука і не сіпнулася від того факту, що далеко не всі українці  мають доступ до Інтернету, особливо в сільській місцевості. Це, так би мовити, проблема самих громадян, а не недолугого  закону.
Суперстислі строки
Вже на етапі прийняття закону до нього потрапила вельми суперечлива поправка. Згідно з новими правилами, розслідування справ обмежені трьома або шістьма місяцями. У кримінальному процесі термін досудового розслідування буде відраховуватися не від моменту оголошення підозри, як зараз, а з часу внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ця норма призведе до катастрофічних наслідків, адже кількість відмов на початку розслідувань неочевидних злочинів значно зросте. Слідчі, які і так завантажені десятками справ, просто не будуть брати на себе відповідальність за розслідування складних злочинів, адже нові терміни не дозволятимуть адекватно провести розслідування. Простіше кажучи, на розкриття справ відводиться мало часу фізично.
Подарунки корупціонерам  
Якщо на простих громадян законодавцям начхати, то інтереси корупціонерів у реформі прописані дуже чітко. Тепер позов щодо необґрунтованого володіння майном якимось чиновником не можна буде адресувати пов’язаним з ним особам. Тобто, якщо на родичів якогось скоробагатька записані палаци, шикарні авто і «золоті батони», то формально сам наш герой до цих статків не має ніякого відношення. Записані на дружину, кума, брата і свата багатства конкретного корупціонера, юридично не мають до нього ніякого стосунку. Очевидно, що дуже багатьом депутатам ВРУ ця норма прийшлася до душі.
Суд стає закритим
Серед дуже суперечливих новацій реформи можна відзначити і те, що відтепер суддя на свій розсуд може обмежувати здійснення відео і фотофіксації в залі суду, якщо це «заважає ходу судового процесу». До залу суду можуть не допускатися люди, які хочуть бути присутніми на процесі (у тому числі і журналісти), якщо в залі «недостатньо вільних місць». Суд не буде публічно оголошувати рішення, прийняті на закритому судовому засіданні, хоча ця норма прямо суперечить шостій статті Європейської конвенції з прав людини. Суддя може таємно зустрічатися зі сторонами процесу окремо, до того ж, предмет їхньої розмови не може фіксуватися. Можна легко здогадатися, як на практиці працюватиме ця норма.
Це далеко не всі «чудові»  віяння реформи, яка по суті перетворює судову вертикаль на іграшку в руках влади і обмежує простих громадян у можливості відстоювати свої права та інтереси.