На все життя (народився в 1928 році) мені запам’яталися сталінські часи.

Ті спогади закарбувалися в душі болем за діда, якого розстріляли як ворога народу, в 1938 році у Проскурові. Пережив тяжкі післявоєнні роки, зокрема голод 1947-го, про який, до речі, мало чомусь згадують. В Україні була сильна посуха, нічого не вродило на полях. У ті часи звичайні робітники отримували продовольчу картку, а селяни змушені були виживати на лободі.
У 1947-му після закінчення училища працював у вагонному депо на станції Підволочиськ. Час збігав, потроху життя налагоджувалося.
До прикладу, за часів правління Микити Хрущова ми відчули зміни, особливо в економіці. Першим кроком була відміна податків. У той час ця допомога була досить вагомою для селян.
З розмахом розгорталося будівництво, і згодом від повоєнної розрухи не залишилося й сліду, бо міста обростали інфраструктурою, з’являлися багатоквартирні будинки, будувалися мости. Люди відчували, що про них дбають. У селах теж проводили електрифікацію, почали потроху їх газифікувати. Народ мав відчуття гідності, бо в нього були гарантії на завтрашній день. Люди отримували зарплати та пенсії. І потреби пекти хліб не виникало, бо буханка сірого коштувала 16 копійок. У кожній сім’ї була ощадна книжка, на яку відкладали частину зарплати.
Роботи вистачало: заводи, фабрики — все працювало. Та головне — ми не залежали від Заходу, бо в нас було все своє!
Звичайно, не все було гладко в ті часи, проте ми мали тверду віру в краще майбутнє для наших дітей.
А що ж сьогодні, де той рай, який весь час нам обіцяють наші політики? Отримавши незалежність, народ автоматично одержав казнокрадів, брехунів, які замість того, щоб розвивати державу, обібрали її до нитки.
Зараз у кожному селі пустує мінімум 20 хат, молодь шукає заробітків за кордоном. Чоловіки йдуть добровольцями на війну, йдуть на смерть, бо немає іншого виходу. Бо ж комусь війна вигідна, та вони чомусь самі не йдуть і не відправляють на схід не те що дітей, навіть далеких родичів.
При владі за час самостійності нашої України одні й ті ж самі. Їм зовсім байдуже, що люди не здатні нормально себе прохарчувати, купити ліків і заплатити за газ і світло, в них інше життя — у ньому нема біди й безнадії…