Кожного разу під час засідань у Верховній Раді спостерігаємо дуже «плідну й важку» працю наших народних обранців. Картина знайома — одні дрімають, інші читають пресу, ну а деякі, не зраджуючи своїй традиції, без кінця себе фотографують на дорогі айфони. Хто з панів-депутатів дуже вже натомився, то розминає ноги й спину, прогулюючись сесійною залою. Словом, займаються всім, окрім своїх прямих обов’язків перед народом. І таке бачимо на кожній сесії, — це не парламент, а стихійний ринок!

Однак, коли нашим обранцям треба проголосувати за певні (вигідні їм та багатьом іншим олігархам) закони, то вони оперативно формують конституційну більшість і дружно голосують «за». До прикладу, на прийняття законів, які захищали б і сприяли б покращенню життя простих українців, досить часто не вистачає голосів. Та ще й з усіх депутатів, може, назбирається в залі бодай третина, бо більшість народних обранців вирішують свої справи, розвивають бізнес або просто вигріваються на теплому сонечку десь на островах, на дорогих курортах.
На кожних виборах ми чомусь приводимо тих до влади, яким, на жаль, і держава, і народ абсолютно по барабану.
 На останніх виборах до парламенту люди підтримали кандидатів, які нібито в 2014 році були активними учасниками Революції гідності. З усіх усюд звучали їхні «високі» слова до народу, та, як не прикро констатувати, овечу шкуру вони зняли швидко, й маємо те, що маємо… Вони ж тарабанили без упину, що зі шкіри вилізуть, але український народ нарешті матиме гідне життя. Натомість зараз люди відчувають не лише «покращення», а справжній шок, бо злидні їх просто накрили з головою. Спершу зросла в ціні іноземна валюта, потім, звісно ж, піднялися ціни на продукти харчування і промислові товари, та «на десерт» маємо безконечне підвищення цін на електроенергію, газ тощо.
Ну що ж, після цього всього «добра» від представників влади напрошується висновок: а навіщо нам ота Верховна Рада та ще й в такій кількості нардепів, коли вони не захищають своїх виборців.
…Народ нагнутий уже до самої землі, зовсім знесилений і виснажений, бо на своїй шиї нестерпно нести всіх тих, хто обіцяв зробити його життя кращим і ні на мить не задумався, може, щоб почати щось робити, варто спершу злізти з тої шиї…