До чергових парламентських виборів в Україні ще як від землі до неба, але “політичні павуки” після зимової сплячки, себто канікул Верховної Ради та відносного затишшя в суспільстві, з новою силою почали боротися: хто за втримання влади, а хто — за прихід до неї. Особливо тривожний настрій — в Адміністрації Президента Петра Порошенка. Через надто низький рейтинг гаранта його оточення й наближені олігархи, від страху втратити посади й багатства, почали плести інтриги, виливати помиї компромату на конкурентів.

 Минулий тиждень не став винятком. Умілі владні ляльководи зіштовхнули лобами керівників Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Під куполом парламенту, де ті звітували, оприлюднили уривки розмов очільника САПу Назара Холодницького, записані з допомогою жучка в його кабінеті. Саме уривки, а не повний текст, який пролив би світло: чи справді є щось кримінального в цих балачках. Однак така мета не ставилася. Завдання було інше — посіяти недовіру в українському суспільстві і в наших західних партнерів до новостворених антикорупційних органів, а їхніх керівників — залякати й пересварити.
 Ще один ганебний крок — Верховна Рада не проголосувала за скасування е-декларування для громадських активістів-антикорупціонерів, як на тому наполягали в Європейському Союзі та в інших країнах-партнерах нашої держави. Це — помста влади за те, що активісти показують її справжнє обличчя й виводять на чисту воду.
 У США розчаровані тим, що відбувається в Україні та як її керівники гальмують боротьбу з корупцією, в тому числі затягують із створенням Антикорупційного суду. Першим дзвіночком, що пролунав дещо раніше, стала відмова в`їзду в Сполучені Штати Америки генеральному прокурору України Юрію Луценку. Це натяк, що за вибілювання гріхів влади і спроби залякати її опонентів, з ним станеться те саме, що і з його попередником
Віктором Шокіним.
 За твердженням відомого вітчизняного політолога й економіста Олега Соскіна, в США вимагають, щоб Петро Порошенко до кінця травня цього року покинув свій пост. Чи так це, чи ні — не знаємо. Але, що українським очільником не вдоволені, — це точно.
 Через боязнь втратити владу він останнім часом проявляє все більшу активність. Минулого тижня Петро Олексійович не тільки відвідав урядову нараду з децентралізації й розвитку регіонів у Вінниці, але й виступив з програмною промовою, лейтмотивом якої стало посилання: децентралізація — це альтернатива федералізації, це складова — нацбезпеки. Він також наголосив, що за якість життя громадян відповідає місцева влада. Тобто переклав відповідальність за наслідки реформ на місцеву владу, відвівши від себе критику за провали в економіці і бідність населення. Суспільству також нав`язується думка, що без П. О. Порошенка в державі може бути голодомор, а продукти харчування — видаватися по талонах.
 Керівники країни вміють маніпулювати, робити себе в очах суспільства незамінними й видавати незначне поліпшення в економіці й соціальній сфері за досягнення. А коли ж чекати самих досягнень, які дозволили б українському народу якщо не процвітати, то хоча б жити безбідно?