«Ми будемо незалежні, якщо економіка розвиватиметься так, як потрібно. Якщо ми обвалимо нашу економіку, ніякої незалежності бути не може. Ніяке словоблуддя не врятує нас від руйнування».

Ці слова належать президенту Білорусі Олександру Лукашенку, який так прокоментував відставку уряду, який сам же і відправив на «відпочинок». У фразах більше здорового глузду, ніж у всіх виступах вітчизняних політиків за останні роки. Білоруський президент розуміє фундаментальний принцип формування таких понять як «незалежність» і «суверенітет». На жаль, але користуючись цією цілком справедливою логікою, можна дійти закономірного висновку, що наша країна ні незалежна, ні суверенна.
У нас немає сильної економіки, вона деградувала і «здулася». Україна стала виробником сировини для розвинутих ринків і постачальником робочої сили. Сильна економіка – це пристойна зарплата і пенсія, які не стримують людей, не дають їм тікати з країни, а стариків доживати в злиднях свої останні дні. Сильна економіка – це доступне і професійне медичне обслуговування, а не геноцидні експерименти над людьми, які проводять нинішні «реформатори». Економіка – це хороша освіта і розвиток спорту, сильна армія, розвинена наука, нормальні дороги і ще багато чого іншого, чого в Україні немає і близько.
Політики різних періодів, починаючи з 1991 року, приходячи до влади, займалися усім – чим завгодно, але не економікою. Ніхто не хоче займатися цим і зараз. Навіть більше – з усіх тих, кого можна назвати умовною «елітою», не видно нікого, кому було б під силу вирішити дійсно фундаментальні проблеми економічного плану, які накопичувалися десятиліттями.
Нам часто підкидають різні теми для збурення суспільної свідомості: корупцію, права сексменшин, пошуки зовнішніх і внутрішніх ворогів, питання мови тощо. Але про головне ніхто ніколи не говорить, відводячи погляд суспільства в бік, наганяючи напругу, насправді, другорядними питаннями.
Співати гімн і ходити з прапорами, це, звісно, добре, але погано, коли ми робимо це в порваних шароварах…