Спомином про початок Революції гідності та наміром через тисячоліття знову покликати на Русь «варягів», щоправда, не княжити, а, швидше, виконувати роль бояр, запам’ятався минулий тиждень. Думка про необхідність залучити іноземців до роботи в міністерствах і відомствах, і то не позаштатними радниками, а на високі посади, прозвучала під куполом приміщення Верховної Ради України, яка минулого четверга зібралася на своє перше засідання.
Відразу подумалося: невже в Україні перевелися люди чесні та справедливі, професіонали, котрим можна довірити керівництво державою? Ми ж мали вже приклад: за минулої влади громадяни Росії Саламатін і Лебедєв очолювали Міністерство оборони України. І в СБУ російські агенти ФСБ почувалися, як вдома. Наші Збройні сили, спецслужби нищилися і ними, і, ніде правди діти, доморощеними керівниками планомірно і послідовно. Що з того вийшло, бачимо нині: якби не добровольці і волонтери, якби не наші воїни-ветерани, які дуже швидко поновили свій колишній вишкіл, то путінська армада була би вже на західних кордонах України.
Професіонали, звісно, є, і прагнення служити державі у них також є. Але їх, як і колись, не допускають до владного керма. Он Прем’єр-міністр України А. Яценюк мало не бив себе в груди, обіцяючи, що всі кандидати на міністерські посади затверджуватимуться лише після широкого громадського обговорення, що конкурс буде. А насправді все в тумані, хто всядеться на крісла у «захмарних» кабінетах, і досі не відомо, хоча вже сьогодні, у вівторок, нібито будуть затверджуватися члени уряду. То що, знову кулуари і закуліси? Гра з народом триває. Нечесна, підступна. Багато хто з політиків вже усвідомлює, що вони загралися, і це може скінчитися тим, що народ, як влучно було сказано на одному з ток-шоу Савіка Шустера, «винесе» їх «вперед ногами» — у прямому розумінні цього словосполучення.
Чому так багато песимізму? Тому, що з приходом кожної наступної влади наш народ живе все гірше і гірше. Завжди знаходяться пояснення. Нині — війна з Росією. Неоголошена, але від цього не менш кривава і виснажлива. Держава потерпає від агресії «старшого брата» і економічно, і фінансово. Народ підставляє своє плече, скидається останніми копійками на військо, на підтримку поранених, сімей загиблих героїв, внутрішньо переміщених осіб. А в цей час наш «найгуманніший у світі» суд… знімає арешт з банківських рахунків Арбузова і його дружини. Мотивація: вони, буцімто, не були попереджені про арешт рахунків. І хоча ті рахунки знову заарештовані, але ніхто ж не поклав на стіл перед громадою банківських документів, щоб переконати: кошти з них не зняті, все гаразд.
Чому таке можливе? І не тільки таке. Чому, наприклад, досі не заарештоване майно ряду колишніх високопосадовців, які опинилися по іншу сторону окопів неоголошеної війни? Вони ж он скільки біди накоїли! Чому привільно почуваються різні політичні пристосуванці — адепти колишнього режиму? Непоодинокі приклади, що вони знову запрошуються на «хлібні місця». Чому народ вже починає насміхатися над проведенням люстрації? Мабуть, тому, що переконується: її використовують для розправи з політичними опонентами, «чужаками» у владі. Кого звільняють, за що звільняють — темний ліс. Президент України Петро Порошенко на нараді з керівниками силових відомств доручив звільнити заступника генерального прокурора та заступника міністра внутрішніх справ, а також здійснити кадрові рішення щодо окремих посадовців Служби безпеки та інших силових відомств. Відверто кажучи, нагадує сталінське «через одного розстріляти». Звільнили чи звільняють. Кого, за що? Побільшало порядку, зросла дисципліна, хоч поволі, але йде наступ на корупцію? Ні, ні і ні! «Я щиро сподівався, що ми усі разом з патріотичними силами, громадськими організаціями зробимо все від нас залежне, щоб очистити Україну від корупції, щоб економіка, бізнес змогли отримати друге дихання, — сказав в одному з інтерв’ю колишній перший заступник Ген-прокурора України М. Голомша, звільнений з роботи внаслідок люстрації. — Та далеко не всі згодні полишити старі схеми дерибану та розкрадання, я бачу намагання деяких впливових осіб відновити корупційні зв’язки. Зараз ми маємо загрозу реставрації корумпованого режиму. Не можна цього допустити! Сподіваюсь, Президент це розуміє та не дасть втратити шанс України на краще майбутнє».
Отож Голомшу «попросили» з посади, а заступника Генпрокурора А. Даниленка (140 гектарів водойм поблизу сіл Мала Солтанівка та Велика Солтанівка Васильківського району на Київщині належать його родині — пригадався сюжет телепроекту «Наші гроші») минула чаша ця. Ось і вся «боротьба за чистоту рядів». Про інші «заслуги» Генпрокурора України В. Яреми говорилося на Народному віче, що відбулося в Києві минулої неділі. На ньому ухвалили звернення до Президента України щодо звільнення В. Яреми за «тотальний безкарний розгул бандитизму та корупції в Україні».
Влада буде діяти чи сподіватиметься, що нам «варяги» наведуть порядок?..
Gismeteo 
