Надрукувати
Категорія: Політика
Перегляди: 722

Десь під кінець пленарного засідання XXI сесії обласної ради я відчув ностальгію за школою. Не за тією, яку закінчив понад 50 років тому, а за сучасною, яка пропонує нові «стандарти». Колись дітей годували в основному коржиками, халвою та пончиками й вони вчилися на 4 і 5, а тепер — червоною ікрою й дорогими ласощами. Їм, аби створити ілюзію поступу, ставлять аж 10 і 12, а вони іноді непритомніють на уроках фізкультури.
Депутат Іван Гладуняк розповів про факти, які виявила перевірка. В одному з дитячих закладів закупили для хлопчиків і дівчаток понад тонну цукерок, а в іншій — два центнери червоної ікри, вартість яких у магазині — 65-70 тисяч гривень. Стільки, скільки становить місячна зарплата колективу вчителів «неперспективної» школи.
Самої багатої на фосфор рибної продукції, що стимулює розумову діяльність, учні, на жаль, споживають мало.

На цій же сесії слухалося питання про відродження рибного господарства Хмельниччини. Колись найбільшого в західному регіоні. Однак тепер воно тільки в ембріональному стані. Область має сотні ставків, кілька природних озер, понад 50 водосховищ, майже 140 річок, з яких чотири, що входять в десятку найпотужніших у державі. Ось тільки рибу до нас завозять іноді із таких екзотичних країн, як В’єтнам, де її тамтешні дядьки й тітки вирощують у ночвах. Усе це результат багаторічного «реформування» вітчизняного народного господарства.
Зате браконьєрство, попри зусилля правоохоронців і природоохоронців, у нас процвітає, як ніколи. Щоб переконатися в цьому варто пройтися базарами і вулицями. Там мордаті та пузаті парубки і схожі на хронічних алкоголіків молодиці продають карасів і коропів за такою захмарною ціною, що сказитися можна. Абсолютно дика щука, яку ніхто спеціально не розводить, стала таким же делікатесом, як колись лосось і осетер. Її собівартість нуль копійок, а продають по 100 гривень за кілограм.
Сьогоднішні учні, на відміну від моїх ровесників, красноперок і плотиць не ловлять. Бо, по-перше, спритні ділки приватизували майже кожну калабаню, а по-друге, дрібну рибу витруїли інсектицидами, гербіцидами, фунгіцидами та пестицидами з полів. «Хімію» часто-густо завозять контрабандою з Китаю. Високі врожаї, про які рапортують представники агрохолдингів, іноді обертаються непоправними втратами в інших галузях.
Взяти хоч би й виробництво меду. Нинішнього літа компанії застосували отруйні речовини, внаслідок чого постраждали сотні пасік і загинули тисячі бджолосімей. Зваживши на те, що кожна з останніх дає мінімум 50 кілограмів меду, пилок, пергу, віск, маточне молочко, прополіс і сприяє врожайності садів та ягідників, збитки неможливо порахувати.
І це півбіди. Друга, більша її частина, полягає в тому, що після обробітку полів «хімією» страждають домашня птиця і люди. Перші гинуть, а другі скаржаться на нудоту, головний біль, алергічні та інші захворювання. Куди? Ясна річ в органи влади. Але ті не мають важелів контролю агрохолдингів і впливу на них навіть в обсягах, щоб розслідувати справу і публічно розписуються у власному безсиллі.
Питання про застосування отрутохімікатів порушила депутатська фракція «За конкретні справи» в особі депутата Віталія Олуйка.
Щодо проблем екології, про які йшлося вище, то тут достатньо казусів. Депутат Наталія Вишневська зацікавилася ними впритул. Одна зі спроб розібратися з очисними спорудами у Красилові, за її словами, закінчилася тим, що до неї застосували рукоприкладство. А потім видали цей хуліганський вчинок за спробу врятувати її від суїциду. Мовляв, жінка з розпачу хотіла кинутися вниз головою в машинне відділення і забитися.
Інакше як цинічним глузуванням над депутатом цей випадок і не назвеш. Наталія Миколаївна звернулася у правоохоронні органи, але ті зволікають із розслідуванням, хоча вона посилається на свідків і відеозйомку.
До честі обраниці, вона піклувалася з трибуни не так про захист своїх особистих громадянських прав, як про торжество законності. Адже, якщо такі неправомірні дії не розслідуються проти неї, то яким чином мають бути захищені ті люди, які не мають депутатського імунітету?
Але повернімося до питання про школу. Очільник департаменту освіти Олег Фасоля, як завжди, словесно малював віртуальну картину благополуччя.
Не витерпівши наруги над здоровим глуздом, його перебив запитанням голова облдержадміністрації Вадим Лозовий. Аби з’ясувати реальний стан справ, очільник області сам виїжджав на місця. І був прикро вражений, бо в деяких аграрних ліцеях (колишніх СПТУ) його другокурсники опановують сільськогосподарську техніку півстолітньої давності, а точніше — зразка 1963 року. Дякувати Богу, що не оранку на волах та збирання урожаю серпами. Як таких дипломованих «спеціалістів» потім посадити за кермо сучасних «Джон Дірів» і «Клаасів»? Кому користь від такої профанації навчального процесу?
Намагаючись заспокоїти депутатів, Олег Фасоля повідав, що замість закладів середньої професійної освіти, які колись були найкращими у світі, створюються територіальні центри для здобуття професій. Коли ці заклади забезпечать матеріально, якщо сучасний верстат з ЧПУ або комбайн коштує мільйони гривень, залишається загадкою.
Департамент освіти прославився ще й в іншому жанрі. Виявляється, там закупили для школярів автобуси із сусідньої Російської Федерації, що перебуває в Україні під санкціями. Транспорт знайшли не де-небудь, а на Павловському заводі, що входить у систему військово-промислового комплексу сусідньої держави. З’ясувалося, що, аби їх ввезти до нас, було достатньо з автобусів видалити передню панель з логотипом виробника. На документацію державні служби, а саме митниця, прикордонна і реєстраційна, заплющили очі.
Хто і коли ініціював, благословив і виграв цей тендер та організував доставку автобусів, залишається таємницею за сімома замками. За інформацією депутата Віталія Олуйка, тепер цю оборудку розслідує СБУ.
Якоюсь мірою теми освітнього закладу стосувалося ще одне питання. Сільська рада села Розсоша Хмельницького району звернулася до обласної ради із проханням передати їй будівлі й майно колишнього інтернату хутора Корчунок. З цього приводу на трибуні виступив її голова Василь Дячок. Своєю кипучою енергією й успішною діяльністю Василь Володимирович завоював неабиякий авторитет в односельців. Вони не раз підтримували його публічними акціями. Гідна похвали його ініціатива з приводу забутого Богом і владою Корчунківського інтернату.
Проте депутати чомусь вирішили передати у комунальну власність Розсошанській сільській раді тільки майно, будинки і приміщення. Але без землі. Тобто, будуйте, ремонтуйте, доглядайте, охороняйте, вкладайте сили і гроші, а потім прийде власник землі і запропонує Василю Дячку завдати собі це на плечі і нести куди завгодно.
Викладені вище окремі курйози якоюсь мірою відображають недоречності, які є в нашому суспільному житті і свідомості, але в цілому не передають тієї атмосфери діловитості, що панувала на сесії.
Наприклад, депутати виявили стурбованість фактами псування великотоннажним автотранспортом доріг. Вони також від імені своїх виборців попросили Кабмін не підвищувати ціну на газ. Затвердили низку цільових програм. Заслухали виконання попередніх.
Підтримали депутати і звернення лісівників Хмельниччини до Президента і Прем’єр-Міністра з приводу перерозподілу податку за використання лісів на користь місцевих бюджетів.
Як завжди блискуче прозвітував голова департаменту фінансів облдержадміністрації Сергій Пенюшкевич. Цього разу про виконання у першому півріччі поточного року програми соціально-економічного розвитку Хмельниччини. Його відомство залучило додатково у бюджет 39 мільйонів гривень.
Мені як сторонній людині приємно було чути, що обговорення проблем і майбутнього нашого краю проходило коректно. Без особистих випадів, демаршів та ексцесів. З приводу більшості питань депутати виступали консолідовано.